Мишачий рай

Ще в 1972 році американський учений-етолог Джон Келхун провів серію дивовижних експериментів над гризунами, названу "Всесвіт-25", з метою виявлення впливу щільності популяції на поведінку гризунів. Джон Келхун створив ідеальні умови для життя гризунів у лабораторії, використавши бак розміром 2 на 2 метри, в якому підтримувалася постійна комфортна для мишей температура, були вдосталь їжа та питво, влаштовані гнізда для самок. У баку підтримувалася стала чистота, він був захищений від появи хижаків або виникнення інфекцій. Простору для мишей було більш ніж достатньо, дозволяючи розміщуватися максимально допустимій чисельності популяції мишей.

   Експеримент, який провів Джон Келхун, показав, що райський достаток може зашкодити не лише розвитку людини.

   Хоча не коректно порівнювати людину з гризунами, але навіть миші, багато в чому копіюють людей. Адже вони, відмовившись від боротьби і обравши нестерпну легкість буття, перетворилися на аутичних «красенів», здатних лише на найпримітивніші функції, поглинання їжі та сну. Він також проводить паралелі з поведінкою багатьох наших сучасників, особливо чоловіків, які часто існують лише для підтримки фізіологічного життя, але з уже померлим духом. Келхун також створив теорію двох смертей, за якою за пасивною смертю людського духу помирає і тіло людини.

   Очевидно, людині як корисно, так і потрібно жити у складних умовах виживання, навіть народжуючись і вмираючи у стражданнях, тоді як зовнішній рай для людства, як виявляється, абсолютно протипоказаний.