«Я» та «МИ»

Багато людей, які не знають нічого про існування тваринної душі або Особистості в собі, яка з'явилася завдяки Богу разом із тілом, так само перетвореною вічною Душею, хоча тимчасово існуючою та обмеженою, не розуміють причини появи іноді у собі почуття недосконалості чи ущербності.

   Якщо навчиться прибирати зі своєї зовнішньої свідомості своє «Я», а з ним і свої бажання, свою власність, і те, що ми називаємо Особистістю, із внутрішньої порожнечі у свідомості може виникнути множинне почуття «МИ».

   Виявляється, якщо у свідомості може з'явитися «МИ», воно належить нашій Душі у внутрішній свідомості, як частині великого цілого, що має з ним спільний життєвий простір через Всесвітню свідомість. А ось «Я», хоч і живе відокремлено, перебуває у зовнішній свідомості і уявляє себе як Особистість, що єдино відповідає за людину, що керує нею і її плоттю.

   Багато хто може помітити, що молитви можуть вимовлятися від «Я»- Особистості та від «МИ»-Душі. Ось таким прикладом молитов від «МИ-Душі» можуть бути «Отче наш…», Символ віри, «Гідно є…», «Богородице діво…», «Царю Небесний…». Але якщо спробувати пояснити, чому множина може бути використана в молитвах домашнього правила, а однина в молитвах для загальних богослужінь, то виявиться, що одні складені під впливом Душі, інші під впливом Особистості. Але на питання навмисне вони були написані так, або спонтанно, причому дуже давно, ніхто не дасть відповіді.

   Дехто з ченців зробив несподіваний висновок, що обіти цнотливості, нестяжання і послуху в чернечому житті не лише допомагають насельникам монастиря позбутися зарозумілості, власності та свавілля, а й позбутися свого настирливого «Я».

   У нашій мові навіть є слова, що викликають почуття єдності, які могли бути плодом Душі. Це такі слова, як совість і свідомість, співучасть та співчуття, співчуття та співпереживання, порада та поєднання та ін.

   Ці особливості можуть бути підказками виявлення причин зовнішньої і внутрішньої, вродженої і набутої самотності та способу позбавлення від неї.