Сон та сновидіння

Сон і викликані ним сновидіння є межовий стан людини, у якому вона ніби живе іншому світі, при цьому вона переживає, відчуває, діє, використовуючи не свої органи почуттів, тому й неспроможна зрозуміти і запам'ятати все з побаченого в сновидіннях. Те, що відбувається уві сні найчастіше незвичайно і суперечить тому, до чого ми звикли, коли порушуються всі закони фізики та логіки.

   Доводиться лише здогадуватися, навіщо потрібне внутрішньому світу людини те, що в ньому відбувається під час сну, і що при цьому мається на меті.

   «Що означає слово Соломонове в Пісні Пісень: «Я сплю, а серце моє не спить» (Пісн.5,2) Це дуже глибоке слово. Серце є органом вищого пізнання, органом спілкування з Богом і з усім трансцендентним світом. І воно ніколи не спить. Найважливіша і найглибша психічна діяльність відбувається за порогом нашої свідомості і ніколи не припиняється». (Святитель Лука, Войно-Ясенецький). Святитель, будучи відомим хірургом під серцем мав на увазі джерело благодаті в людині, що називається харизмою, що належить вічній Душі: «Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з утроби потечуть річкиводи живої». (Ін 7,38)

    Не багатьом ясно, чому сон кожного з нас розбитий на 5-7 циклів, а кожен цикл, у свою чергу, складається з 5 фаз - 4-х фаз повільного сну і 1-ї фази швидкого сну, що має сновидіння. Сонний параліч усіх м'язів, т.з. атонію, що настає в останній, 5-й фазі, іноді називають «відьомським сном», під час якого у деяких сняться кошмари. Виявляється, під час цієї фази на людину можуть напасти духи пітьми, користуючись її тимчасовою беззахисністю, з метою відібрати у неї порцію енергії, але лише тоді, коли людина лягає в негативному стані або перебуває в оскверненому місці, при цьому навіть іноді немовля ангел-охоронець не може від них захистити.

   Ще дивно те, що ми з усіх сновидінь найчастіше запам'ятовуємо останнє, бо кожне сновидіння стирається попереднім. Аж надто складним виглядає процес сну для несвідомого стану, як багатьма він найчастіше і сприймається.

   Все що ми бачимо у снах, більше схоже на віртуальну реальність із реальними переживаннями, дану нам зовсім не випадково, схоже з навчальною метою, у вигляді попередження чи засудження, іноді з перенесенням дії у світ, у якому можемо зустріти померлі душі. Тоді мимоволі постає питання – хто ж це нам демонструє?

   Якщо ми спокушаємось уві сні або чинимо якийсь поганий вчинок чи злочин, то знаючи, що сновидіння належать Душі та внутрішній свідомості, ми все ж таки відповідатимемо за них. Те, що Душа змушена нам часто демонструвати образи з життя Особистості, це вона робить лише з метою викриття та попередження про майбутні події. Адже непросто існує народне прислів'я «Ранок вечора мудріший».

   Історія нам нагадує про багато випадків, хоч і не підтверджених наукою, подорожей людини поза тілом, як уві сні, так і наяву. Прикладом цього можуть бути слова апостола Павла: «Знаю людину в Христі, яку чотирнадцять років тому — не знаю, у тілі чи поза тілом, не знаю, Бог знає, — була віднесена до третього неба» (2 Кор. 12.2). Вони доводять те, що внутрішня свідомість людини пов'язана не з людською плоттю і прив'язаною до неї Особистістю, а з Душею, кожна з них існує окремо одна від одної і за законами своєї природи.

     Коли душа покидає своє тіло, під час сну чи смерті, це має порушити цілісність Образу Божого в людині, оскільки вона з церковного вчення складається з плоті, душі та духу. Але так, як цього не відбувається, значить, Образ Божий, якому ми поклоняємося, як Пресвятій Трійці, знаходиться в іншій частині, а саме в Душі – у вигляді совісті, харизми та духу або в Особистості – під виглядом розуму, серця та волі. Душа людини, несучи у собі Божий Образ, може вести духовне життя без участі плоті, перебуваючи у ній і звільняючись від її влади та зв'язку з нею. Загрози для життя плоті після тимчасового результату душі немає, тому що її береже від смерті тваринна душа або Особистість, що є і зникає разом з нею.

   Відповіді на всі питання, пов'язані зі сном можна отримати, якщо знати, що зовнішня свідомість Особистості згортається і поступається місцем внутрішньої свідомості, в якій Душа, перебуває частіше без впливу тіла і зовнішнього світу. Цей стан, необхідний для постійного свого розвитку, вічна Душа використовує для навчання та вдосконалення Особистості, яка пасивна, але бере участь у сні.