Рівні свідомості

Після зачаття людини і при появі плоті зародка у її розвитку бере участь вічна та тимчасова душа. Тимчасова або тваринна душа, яка перебуває в крові як енергія, робить тіло живим і росте сама, а разом із нею і її зовнішня свідомість. У період неактивної або рослинної фази життя плоті, як під час сну, коли всіма її органами дихання, травлення та очищення автономно управляє певна ділянка мозку, свідомість Особистості не бере участі. При цьому стані, який має будь-яка жива істота, найчастіше званому несвідомістю, ні тимчасова, ні вічна душа не виявляють себе.

   Те, що відбувається в людині в стані бодріння, але проявляється в ній незрозумілим чином, часто називають підсвідомістю, роблячи це не виправдано, приписуючи їй совість і інтуїцію, все, що не підпорядковується людині. Але серед цих несподіваних для нас і не підконтрольних нам і зовнішній свідомості Особистості втручань, як і в режимі сну, може належати тільки те, що стосується плоті у вигляді її функцій та інстинктів, але керуються вони також і певними ділянками мозку людини.

   З метою виживання у зовнішньому середовищі, тваринна душа або Особистість починає використовувати за допомогою мозку органи чуття, а із зором, слухом, смаком, нюхом, дотиком, дає проявитися елементарним емоціям, таким, як страх і гнів, насолода та туга. Цим вона відкриває себе у своїй тимчасовій свідомості, бо це властиво і високорозвиненим тваринам, воно може бути названим тваринною свідомістю. А ось під час сну зовнішня свідомість, що належить Особистості ззовні, мозком відключається, і відкривається внутрішня свідомість Душі.

   Наступний рівень, якого може досягти лише тваринна душа людини завдяки Душі від Бога, що створює її за своєю подобою це усвідомлення, при якому людина починає виділяти себе і свою плоть з інших предметів, розрізняючи «Я», від «не Я», починаючи почуватися Особистістю, без явної участі Душі. Не важко відрізнити людей з так званою інтелектуальною свідомістю, при якій людина робить дії обдумано, але розум є плотським, що обслуговує тіло.

    Рівень, при якому людина може відрізняти правду від брехні, добро від зла, чути совість, шкодувати і прощати, лікувати і вчити, створювати і берегти, захищати і рятувати ближнього можна назвати самосвідомістю, даючи визнати Особистість зрілішою, що вже має на собі вплив вічної Душі та її внутрішньої свідомості. Люди, які мають цю свідомість, звану ще творчою або вільною, віддають перевагу своїй думці та своєму почуттю, у них все частіше дає знати про себе вічна Душа, допомагаючи людині інакше існувати, інакше відноситься до інших, дає можливість побачити себе і реально свої можливості, можливості здійснення своїх планів.

   Коли людина починає відчувати світ за допомогою інтуїції, розрізняючи чисте та погане, світле та темне, справедливість та доцільність, це змінює її. Здатність любити, менше себе, а більше за інших, менше брати, а більше давати, жити і жертвувати для інших, відмовившись від бажань, це говорить про перевагу Душі над Особистістю, яка виводить людину до рідкісного рівня, званого надсвідомістю, що має зв'язок із внутрішньою свідомістю. Людина при цьому відчуває духовний світ, бачить його, намагається жити за його законами, має особливий стан просвітленості Душі, почуття миру і радості, це свідомість почуттів, не пов'язаних із тілом, можна так само назвати чистим.

   Те, що рідко виявлялося у людей званих «святими», небесними і Божими посланцями, ангелами, що втілилися, чудотворцями, які мають усередині піднесену Божественну Душу, можна назвати не інакше як «Всесвітня свідомість». Воно дає людині жити в тілі за законом Духовного світу і Душею перебувати в ньому, приділяючи менше уваги тілу, вчиняючи дії, що порушують земні закони. Ця внутрішня свідомість людини, яку можна назвати божественною, перетворюється на саму любов, на одне співпереживання з ближнім. Людина при ньому випромінює світло, вона випромінює вібрації дуже потужні та дуже високі. Вона надзвичайно приваблива, у її присутності хочеться перебувати. Вона як сонце, без різниці, без оцінки інших дарує всім силу своїх високих енергій, дарує енергію життя. Вона у кожному відчуває частину божественного життя, чує одкровення Божі, і може вважатися проявом вічної свідомостія.

   Свідомість, не змінюючись, не покидає людини, але переходить «з одних рук в інші», від рівня до рівня, при цьому і Душа, і Особистість, використовуючи свідомість як робочий стіл, змінюють інструменти і результати своєї роботи, що використовуються. Обидві душі, як духовні сутності, що з різних видів енергії, впливають одна на іншу, обмінюючись нею.

   Залежно від діяльності людини, у неї може домінувати і Особистість через зовнішню свідомість, і Душа через внутрішню свідомість, також вони можуть бути і активними, і пасивними.

Зовнішня свідомість людини вимагає участі в нїй всієї плоті зі своїми органами почуттів, Особистості та підлеглих їй сил.

Зовнішня свідомість при бодрінні людини, рідко дозволяє проявити себе внутрішнїй свідомості, разом із нею і Душі, тоді як уві сні внутрішня свідомість Душі дає бути присутній Особистості без участі плоті.