Душа та її функції

Так, як Душа людини істота духовна, що належить більш тонкому світу, то проявити себе явно як плоть чи Особистість їй складніше, що багатьох змушує думати про те, що вона це наше «Я» або, можливо, ховається в підсвідомості.

   Незважаючи на те, що не кожна людина відчуває і чує свою Душу, але іноді вона може з’явитись в одному зі своїх проявів, використовуючи мудрість совісті, благодать харизми чи силу духу. Людей з такими проявами просто помітити та виділити серед інших, найчастіше на підставі характеру та результату їхніх дій. Навчитися їм неможливо, а для того, щоб мати один з цих дарів, потрібно бути готовим прийняти їх з народження.

   У внутрішньому житті кожної людини є прояви, які приписуються Богу, ангелу-охоронцю або невідомим джерелам, не враховуючи Душу та дії її совісті, харизми та духу.

   Визнаючи совість джерелом, що надає людині духовні знання, цілком природно, що за допомогою супроводжуючих її осяяння разом з інтуїцією особливо підказує, як прийняти потрібне рішення.

   Харизма, як «божественний дар» (грец.), не дивлячись на те, що це слово часто вживається не за призначенням, несе в собі духовне почуття, що викликає оживлення і обожнювання всього навколо, що часто виявляється у зовнішній чарівності.

   Людський дух, як сила Душі, виявляє себе воодушевлінням, зміцнюючи людину в її намірах та прагненнях, вдохновінням заряджає її силою та стійкістю.

   Якщо розум, серце і воля діють на тіло спільно одне за одним у межах своєї функції, для здійснення однієї дії, то сили вічної Душі можуть діяти на будь-яку з функцій Особистості як одночасно, так і послідовно, як на одну, так і на всі функції.

     Душа, маючи совість, діє на розум – почуттям провини, на серці – почуттям сорому, на волю – почуттям страху, у свою чергу вона харизмою діє на розум – осяянням чи вірою, на серці – теплом чи любов'ю, на волю – натхненням чи надією і духом вона діє на розум – мудрістю, на серці – співчуттям, на волю – служінням. Душа як вічна духовна істота, яка має доступ своєю внутрішньою свідомістю до вічної Всесвітньої свідомості, може використовувати як її, так і всю сукупність своїх сил та можливостей для свого вдосконалення.

   Душа, в залежності від свого рівня розвитку, використовуючи ресурси своєї внутрішньої свідомості, може мати доступ до всієї своєї пам'яті про минулі життя.

   Корисно знати, що контакти та дії духовних сутностей стосовно людини можуть бути різними. Ангели спілкуються більше з Душею і намагаються впливати на неї, як на вічну істоту, яка перебуває в позитивному стані, використовуючи внутрішню свідомість або спільну для них вічну свідомість. Демони ж частіше вступають у контакт з Особистістю людини, але нападають і на Душу за її незрілість. Особливо під час сну, не проникаючи всередину людини, а пригнічуючи тіло, можуть негативно вплинути на свідомість кошмарами або жахливими образами, пригнічуючи саму Душу.