Реальність

Світовідчуття людини формується із суб'ективного внутрішнього та зовнішнього сприйняття подій що з ним відбуваються у вигляді відображення переживань у часі та реакції на них. У цьому процесі задіяні як зовнішні органи почуття плоті, так і внутрішні функції людської психіки, котрі створюють йому певну картину реальності, що складається з багатьох різних елементів.

   Те, що кожен сприймає і переживає, перебуваючи у свідомому стані, важко назвати реальністю, тому що органи чуття людини мають дуже невеликий діапазон своїх можливостей у порівнянні з багатьма живими істотами, а рівень психічного розвитку у багатьох з нас не є досконалим.

   Мало хто відчуває в собі і в своєму внутрішньому житті спокій і гармонію, задоволеність у собі: «Бо не розумію, що роблю, тому не чиню, що хочу, а те, що ненавиджу, те роблю» (Рим. 7, 15).

   Плоть, підкоряючись інстинктам, неспроможна думати, оцінювати, вирішувати, чинити опір сама, тому має бути підпорядкована і керована, тим самим часто стає причиною внутрішніх конфліктів. Хтось скаже, що ці зіткнення можуть викликати злі духи, але так, як це відбувається всередині нас, то вони не зчитують наші думки, і викликати ці конфлікти ніяк не можуть.

   Остаточного висновку від «мудрих віку цього» так і не було. Стверджують, що внутрішній світ розвивається, і це нібито видно, як свідомість людини може перейти з тваринного стану ближче до духовного.

   Якщо більш уважно подивитися на життя людини, то в ній можна побачити такі ж принципи її устрою, які знаходяться і діють у будь-якій іншій живій природі, визначаючи якоюсь мірою її походження, так і призначення.

   Принцип дуальності, що пронизує весь Всесвіт, проявляється в існуванні в ньому видимого і невидимого, світла і темряви, добра і зла, духовного і матеріального, а в людині – наявність як видимої симетрії її тіла, так і невидимого чоловічого та жіночого початку.

   Так само поширений принцип троїчності, який приписують людині, як Образу Бога-Трійці, що перебуває не тільки в його дусі, душі і тілі або в його мисленні, почуттях і волі, а й виявляється в просторі, часі, стані води, сім'ї та ін..

   І тим більше існування принципу чотиросторіності, що вживається при визначенні сторін світла або напрямків руху, пори року, дає право говорити про існування та використання інших, у тому числі й нумерологічних принципів оцінки всього сущого.