ЧАЙНИЙ ЦЕРЕМОНІАЛ

Січень 2056 року, Київ

Для надання кінцівці сюжету гостроти, Ніл вирішив "закласти глибокий віраж" інтриги. З цією метою він ініціював ШІ MS Copilot узагальнити відомості про структуру управлінських зв’язків і внутрішню механіку взаємодії підрозділів Секретаріату ООН. Отримавши звіт з афористичними коментарями інтелекту, уява намалювала письменнику живі картинки майбутньої трагікомедії в стилі Мольєра.

― "Я ще обов’язково познайомлю крутія Панурга з мильними бульбашками. Цікаво буде побачити у що це виллється в сюжеті" — прикидав Ніл. Його пройняло задоволення від нафантазованого. З іронічною посмішкою, "усміхаючись глибиною душі", як співав Олександр Вертинський, він чимдуж взявся до твору. Що з цього вийшло, мав оцінити Севастян удвох з дружиною.

Комбінація Панурга

Січень 2056 року, Нью-Йорк і Київ

"― Сідай, Панча, запросив Генеральний, показуючи неформальність розмови. ― Як рухається справа? Щось надумав?

― Є ідея створити штучний "конфлікт інтерпретацій" в апараті, запустивши серію провокацій, відізвався Панург. У підсумку це дасть вам етичні підстави здійснити очищення "стайні".

― Ти це серйозно? До всього, що маю, мені не вистачає тільки публічного скандалу!

― Мова не про "традиційний" скандал, а скандал мовчазний. В тиші, під час чайної церемонії. Це як зрозуміти ситуацію без слів. Ми ж таке часто бачимо на екрані. Зазвичай з ремаркою: "Це не те, про що ти подумав!", пояснював патрону помічник.

― Так, так. То яка принципова схема операції та її кошторис? Я тебе розумію: не перший рік працюємо. Скажи прямо, скільки це буде вартувати міжнародному суспільству.

― Якщо ви бажаєте узятися з кінця, ― то нічогісінько ― $0.00 поза бюджетом. Чиста філантропія. Єдина умова ― пристойне прикриття ― Прапор ООН. Гра буде достойною того, бо на виході я обіцяю репутаційну пастку апаратникам Секретаріату як співучасникам деякої інсайдерської гри, ― продовжував розкривати свій задум Панург.

― І ...?

― А початок — це поступове впровадження нового субетикету супроводження самітів чайною церемонією. Власне це буде вже не традиційною церемонією, а справжнім церемоніалом з підготовки перемовин. В тиші й інтернаціонально зрозумілим. Його "мова" символічна. Вона кодована через інтерпретацію сортів, ароматів і упаковок чаю. Кожен тип чаю — це не просто напій, а інформаційний маркер, що сигналізує учасникам саміту про позицію, запит або попередження. Хто буде проти чашки запашного чаю найвищого ґатунку?

― І тоді у фіналі ти сплутаєш їм карти сортів, ароматів, упаковок. Думаю, що ще й подачею і формою посуду. Так?

― В точку, босе!

― Таке ми можемо безболісно запровадити. Буде цілком органічно. Спершу запропонуємо учасникам Генасамблеї безвідносно до "кодів". Преса підхопить, інтернет тощо ― їм тільки дай нову тему! Потім розішлемо дайджести з ненав’язливими коментарями та справа піде. Головне, що у будь-якому випадку, я залишаюсь за лаштунками. Та мій тобі наказ: ніяких фінансових схем, пов’язаних з бюджетом та чистий Прапор! ― І глянувши з прижмуром на Панурга, додав:

― Твої оборудки поза Організацією мене не цікавлять. Що заробиш — те твоє. Та не завадить, щоб ініціатива впровадження церемонії виходила від третьої сторони. В ідеалі ― це має бути стаття, про яку ти доповіси мені письмово. Я видам розпорядження пропрацювати спонсорів.

― Дякую!

На цьому "інструктаж" було закінчено. У Генсека не лишилося сумнівів правильності обраного шляху, адже як визначив свого часу для себе його кумир: "Не можна гратися ... з брехнею, не втративши права на правду ... Той, хто хоче зберегти свій сад чистим, не залишає ділянку для бур'янів". — Цю цитату Ніл запозичив із спадщини Дага Гаммаршельда, відому як збірка "Markings".

Зробивши невелику паузу, наш літератор почав відтворювати монологи Панурга, що промайнули у свідомості.

"Чай заради миру"

Січень 2056 року, Нью-Йорк, Головна штаб-квартира ООН

"Що не кажіть, а чаювання ­— то принадна ідея" — відзначив Панург. В різних народів — різні підходи до започаткування порозуміння, якщо не сказати, дружби. Он, Бокаса, запросто міг подати на дружній обід красиву жіночу ніжку, запечену на вуглях. Слов’яни — зранку хліб-сіль, після — чарку горілки. Європейці — хто як: коняк, віскі, ель, пиво. Північні народи — сауну й оленину. Азія — теж не пастиме задніх: кумис, айран, власні дружини. Десь там, в резерваціях чи на тропах інків вам піднесуть щось на кшталт тютюну, а то і коки. А у нас в ООН — як на Далекому сході — чай. У посуді. За окремим замовленням — в тюках.

Чай різних сортів, ароматів і упаковок, як засіб невербального спілкування. Так і бачу: кожен тип чаю — це не просто напій, а маркер, що сигналізує про дипломатичну ноту. Це ніби своєрідне наслідування стародавньої жіночої моди на "мушки" і сучасної — на смайлики. А ще — символічна подача й рівень тону: як-не-як, а на рівні одного з членів Великої сімки!

Отже, організаційний осередок буде представлено благодійним фондом — "Глобальна кооперація з досягнення миру", який має діяти під патронатом ООН. Спонсорами Фонду виступатимуть, як годиться, новостворені корпорації: "Neo Herbal Conglomerate" та "Panurg Tea Ltd". "Так відблиск мого ім’я паде на Прапор як символ долі" — потішив себе Панург".

Тоді ж у січні 2056 року в Києві:

Але розвинути цю думку Нілу не дав виклик Севастяна:

— Вибач, що відволікаю. Є цікава новина — "сарафанне радіо". Пам’ятаєш, як нас нез’ясовно причарувала гра мильних кульок, що їх видув мій малий? — Затинаючись від хвилювання запитав колега. — Так от, на кораблі така ж сама історія!

— Куди пливеш? — Перепитав Ніл, перебуваючи ще з головою у творчому запалі.