ЖИТТЯ КРІЗЬ ПАЛЬЦІ

Сіра нитка

Січень 2056 року, Нью-Йорк, Головна штаб-квартира ООН

       Ніл працював над ключовим монологом Генсека ООН :

"— Далі вже так не можна. Настала пора радикальних змін. І це радикальне не є очевидним в досвіді людства. — Звучало одкровення, що їм ділився Генсек ООН з керівником свого апарату — Аугусто Панча, відомий завдяки своїй кмітливості, як "Панург". Дехто вважав його кмітливість витонченою, інші — збоченою. Та наразі це не мало принципового значення. Натяк шефа було почуто і здається, судячи з кривої усмішки Панча, визначено напрямок пошуку рішення. Тому, щоб обмежити коло пошуку, Генсек прорік:

— Секретаріат виродився. В повному розумінні цього слова. Він просяк агентами впливу негуманних кіл та невтримних сюрреалістів. Ідеалу Гаммаршельда більше не існує.

Великий Даг! Він тримав всю цю інституцію на своїх долонях. Все робилось на одному подиху. Так. Після перетасування в Радбезі, все що було — то загуло: навіщо знадобилося міняти історичний Китай на комуністичний і закривати очі на захват місця Росією?! Що приставних стільців не знайшлось?! — Одержали два слони в посудній лавці! Генеральний секретар у них — це наче метрдотель!

Отже, зараз час для альтернативного підходу: якщо тварина неслухняна і в тебе немає батога, треба їй згодувати снодійне. Попрацюй над цим невідкладно. — І гримнувши об стіл Статутом, наче судівським молотком, Генеральний дав зрозуміти, що тему вичерпано."

— "Непогано наче. Годі вже цього волюнтаристського оксюморона: кого хочеш виключають, інших приймають — і все без додержання необхідних процедур! — Збурилася уся громадянська свідомість автора. Зараз я вам намалюю альтернативу. З'їжте!" — Так започав свою сюжетну інтригу Ніл і продовжив:

Панург

Січень 2056 року, там же і за тих же обставин

" — Згодувати снодійне" — смакував максиму Панург — "Я їм би залюбки згодував проносне! Потім — грандіозний клініг. Хто візьметься?" — І з цією думкою він, пританцьовуючи, бочком-бочком, рушив до свого кабінету.

"Треба знайти щось нейтральне, майже безбарвне, таке, що зможе швидко перетравити їх примітивне судження. Щось на зразок ненав’язливого керівництва. Ні, краще — підкажчика, "довідника". Типу: як читати Статут. Теж не то. "Читати" — це вже їх втомлює. Вони ж полюбляють не "на зуб", а "на слух". Їм треба якась легка мелодія, щось на зразок психоделічного року гурту SANTANA — з космічним підґрунтям. Космос — це ж так далеко, то і нехай там як ... Це підійшло б. Доповнити легким науковим "прикриттям" — і справа "в капелюсі"! — Такий приблизно хід "витончених" роздумів привів нашого героя до бажання поспілкуватись на злободенну тему із штучним інтелектом. Це одразу відкрило широкі перспективи для елегантного розв’язання супутніх проблем. Адже саме такий фірмовий стиль був притаманний Панургу ще від нічного горщика:

• закрити делегатам рота,

• примусити прислухатися одне до одного,

• покінчити з неординарними ідеями, запитами і протестами,

• і в апофеозі — з усіх питань досягати консенсусу.

ШІ одразу підказав: завдання вирішується коштом зведення до мінімуму вербального спілкування. Приклад — бджоли. Це безпрограшний аргумент, бо коли мова йде про бджілку, — це означає: мир, спокій, мед. — Товариство мрійливо пускає слині.

Поведінка окремої бджоли резонує з роєм. Все, що не резонує, є хибним:

• танці — лише пристойні,

• симфонія колективного гулу — шурхіт сторінок програми засідання і аплодисменти,

• гострий зір — синхронно споглядаємо один за одним,

• геолокація — ніколи не сплутати буфет з конференц-залом, колективна пам’ять (достатньо по 1Мб у кожної особи),

• збирання меду — тут зрозуміло про що мова ...

" Який клубок проблем — спробуй розплутати! А з іншого боку, повітря аж бринить від спокус. Ось пропливають по холу арабські шейхи. Кожен — наче білосніжний океанський "Квін Мері" , що до верхньої палуби переповнений спокусницями та коштовностями. Як не пристроїтись в кільватер! А на зустріч їм — лобісти з калькуляторами: прицінюються з кого скільки і на який офшорний рахунок.

Тут одночасно зустрічаєш тих, хто жаліється, бо стріляють і тих, кому дають замало зброї. Тих, хто за тимчасове перемир’я і тих, хто за разовий удар. А за вікнами — звабливий Нью-Йорк, а в залі засідань — такі паркі стільці ...

Уявляю засідання Радбезу: голова доводить до відома порядок денний і настає 5-хвилинна тиша. Потім одразу підсумок:

— От і добре. Консенсус! — Всі мовчки залишають залу.

Далі — Генасамблея. Перед кожним депутатом — по дві чашки зеленого чаю (бажано японського): одна — з м’ятою, інша — з ромашкою. Аналогічно на столику Генсека, але прикриті серветкою стилізованою під прапор ООН, але у формі похоронного трикутника. Генсек занурює руку і навмання дістає чашку з чаєм. Ковток — і оголошує, наприклад: "Ромашка!" — Асамблея синхронно відпиває з другої чашки.

— Одноголосно! — Підсумовує Генсек, звучить Гімн Націй, Асамблею завершено".

Від цих фантазій Панург затремтів від задоволення. Залишалось перейти до предмета навіювання. ШІ натякнув: "Добра звістка". І це стало Початком."