7

 - Хотів розповісти тобі новину, -  продовжив Сергій. - Наші спеціалісти спробували за ІР - адресою визначити, де розташований комп'ютер, з якого мені надходили повідомлення.

 - І що, вони знайшли того, хто усім цим займається?

 - На жаль, вдалося тільки  визначити регіон, де зареєстрована ця ІР-адреса - в одній із країн Південної Америки. Так що, скоріше за все, наше розслідування зайшло у глухий кут. Адже все одно ніяких доказів немає, тільки припущення.

 - Знаєш, краще ти зателефонуй їм і відміни своє замовлення, - сказала Юля. - Бо мені вже набридло читати всіляку фігню у своїй стрічці. Хочеться, щоб усе було, як раніше.

 -О, розкажи детальніше, що саме тобі надсилали, - зацікавився Сергій. - Ти скрини поробила?

 - Та я ж кажу, дурниці різні - віршики, пісеньки, картинки.  Не варто й звертати увагу.

Юля постаралася, щоб її голос звучав якомога переконливіше. Нікому і ніколи вона не розповість про те, що пережила за останні кілька днів. А особливо Сергію! 

 - Добре, я зараз їм зателефоную.

 Він дістав смартфон і набрав номер. 

- Кажуть, що цей номер недійсний. Зараз спробую увійти на їхню сторінку.

Юля підійшла і зазирнула через його плече. На екрані з'явився напис: "Вибачте, такої сторінки не існує."

 - Що це, вони  самоліквідувалися?

 - Може й так, а може, й ні. Завжди можна змінити номер та відкрити нову сторінку. Можливо, якісь проблеми виникли. 

 Юля підійшла до свого комп'ютера та  увійшла в Фейсбук.

 - Наче все нормально, - сказала вона трішки згодом, погортавши стрічку. - У будь-якому випадку, нічого про нещасне кохання  немає. А раптом побачу щось подібне - буду скаржитися Марку Цукербергу.

 - І правильно, - підтримав її Сергій, - оголошуємо бойкот нерозділеним почуттям, хандрі і депресії! Це варто відсвяткувати, як ти гадаєш? Давай сходимо кудись повечеряємо.

 - Добре, я не проти. 

Вони чудово посиділи у маленькому затишному ресторанчику, а вже увечері, коли Сергій провів Юлю додому, він нерішуче запитав:

 - Може, запросиш мене на чашечку кави?

 - А твоя дівчина не ревнуватиме? - поцікавилася Юля.

 - Яка дівчина?  А,  та що я з нею фотки викладав? То Інна, дружина мого колеги, я попросив її, щоб вона мені трішки підіграла, для достовірності. Добре вийшло, правда?

 - Аж занадто! Ну що ж, кава так кава...

...Додому того вечора Сергій так і не потрапив. 

*******************

...Минуло два роки.

Юля  мила посуд на кухні. За вікном був холодний, сірий осінній ранок.  Їй хотілося спати, накричати на когось, а ще більше - опинитися зараз десь на краю світу подалі від цього вицвілого неба і гори брудного посуду.

У кімнаті прокинулася і запхинькала донька. На ходу витираючи руки кухонним рушником, Юля попрямувала до спальні. Проходячи мимо ванної, де саме голився Сергій, сердито кинула:

 - Міг би хоч раз сам до дитини підійти!

 - Я спізнююся на роботу, - пролунало звідти.

 - Робота, робота, більше нічого тебе в житті не хвилює... трудоголік нещасний!

 - Між іншим, я в нашій сім'ї зараз єдиний, хто заробляє гроші!

Він пішов на кухню, стукнули дверцята холодильника:

 - Що мені взяти з собою на обід?

 - Що хочеш, те й бери... Знову збираєшся повернутися серед ночі?

 - Коли вийде, тоді й повернуся, - спокійно відповів Сергій, загортаючи у папір бутерброди.

Юля вийшла з кімнати з дитиною на руках.

 - Отак завжди -  я тут сиджу увесь день сама, скоро дах з'їде, а ти тільки й дивишся, як утекти з дому! Нічого мені не допомагаєш...

 - Слухай, ти мене дістала своїми нотаціями. Зануда!

 - Чого ж ти на такій зануді одружився?

 - Бо дурний був! - він хряснув дверима і пішов з дому.

Юля голосно зітхнула, посадила дитину в манеж,  розклала перед нею іграшки та знову повернулася на кухню.

 - Якого біса!

Вона забула закрутити кран, і увесь час, поки втихомирювала малу та сперечалася з чоловіком, вода все набиралася в раковину, аж швидко перелилася через край і потекла на підлогу. У кухні вже хлюпало. Юля швидко схопила ганчірку і кинулася ліквідовувати наслідки власної необачності.  Коли кухня сяяла чистотою, згадала, що дитина досі негодована, швиденько дістала з холодильника банку з пюре, розігріла, виклала у мисочку. У малої різалися зубки, вона вередувала і випльовувала їжу, в результаті за кілька хвилин стіл і підлога виглядали, наче поле бою. І знову прибирання, потім прогулянка, вкладання дитини на денний сон.

Поснідати так і не вдалося - сніданок плавно перетік у обід.  Але їсти й не хотілося, Юля тільки налила собі чаю та зробила бутерброд. Вона вирішила зазирнути у Фейсбук, подивитися, що робиться в білому світі. Подруги їздили відпочивати, викладали фотки з модних кінопрем'єр, хвалилися тренуваннями у спортзалах та обідами в ресторанах. І неодмінно нові сукні та величезні букети троянд!

Юля обвела поглядом кімнату. Яке убозтво! А в люстерко краще взагалі не дивитися! Після пологів набрала десять зайвих кілограмів... Ще й Сергій день і ніч пропадає на роботі, а навіть коли вдома - то лежить увесь час на дивані і дивиться телевізор.

Їй стало сумно-пресумно, захотілося зателефонувати чоловікові і продовжити  розмову, від якої той уранці втік.

Але, звичайно, побачивши її номер біля значка виклику, він не братиме трубку...

Раптом на моніторі засвітився червоний квадратик - їй надійшло повідомлення.

Юля відкрила месенджер. Якийсь незнайомий відправник, вона не пригадує такого в себе в друзях...Trems - що за дивне ім'я? Але цікавість переважила, і за мить жінка прочитала повідомлення: "У вас є мрія позбутися якоїсь людини, котра псує вам життя? З нашою допомогою ви зможете забути про неї назавжди. Ніякого криміналу, працює досвідчений нейропсихолог. Якщо ця пропозиція вас зацікавила, напишіть..."

"Так", - надрукувала Юля і натиснула кнопку "Відправити".