6

Ідея Юлі базувалася на знайомому усім явищі, коли варто  в інтернеті ввести якесь слово в пошуковик, і потім постійно  - хочеш того чи ні -  в очі лізтиме реклама товару чи послуги, що ти їх шукав. Отож вона порадила Сергію погуглити щось типу "як позбутися надокучливої дівчини" та чекати результатів.

Вони розпрощалися і розійшлися по домівках, домовившись про те, що Сергій буде публікувати різні провокативні пости, а Юля моніторитиме його сторінку і  писатиме коментарі, щоб і справді складалося враження, неначе вона його ревнує. Ця гра їй навіть сподобалася, змусила "полоскотати нерви".

Так як наступного дня розпочиналися шкільні канікули, дівчина могла увесь вільний час проводити в Фейсбуці, відстежуючи, що там пише Сергій. А він часу даремно не втрачав - виклав фотки з робочого корпоративу, на половині з яких позував поряд із дуже привабливою блондинкою з розкішною фігурою. Дивлячись на її голівудську посмішку, Юля відчула раптовий укол заздрості. "Яку "секс-бомбу" собі відшукав, - подумала вона. - Цікаво, між ними і справді щось є? А втім, яка мені різниця... Це ж тільки розслідування, все не насправді."

Ще через два дні їй зателефонував Сергій і повідомив, що отримав повідомлення, аналогічне тому, про яке розповідала Рита. Отож, вони на правильному шляху. Домовившись і далі бути на зв'язку, розійшлися у своїх справах - Сергій - працювати, а увечері  викладати в Фейсбук чергову порцію світлин із блондинкою, а Юля - нудьгувати перед комп'ютером, ставлячи під його фотками розгнівані емоджі. Більше нічого цікавого не відбувалося. Вона вже, було, й справді повірила в ту версію, котру виклала Риті - що насправді ці повідомлення пишуть якісь шахраї, аби виманити у довірливих користувачів соцмереж гроші...

І тут раптом ЮлІ спало на думку, що вигляд її стрічки дещо змінився. Якщо раніше їй траплялося чимало публікацій на професійні, психологічні теми, а також  дівчина бачила те, що любила читати:  оригінальні історії, тревел-блоги, гумор... то тепер Фейсбук почав їй пропонувати якісь цитати на тему нещасливого кохання, сентиментальні вірші,  музичні кліпи - всі, як один, також про зраду і страждання. Що, так працює той їхній спеціаліст? "І це все? - розчаровано подумала вона, - Навіть нецікаво..."

Вона продовжувала відстежувати публікації, та ніяких закликів до самогубства не знайшла. Від нудьги ще раз зайшла на сторінку Сергія, та він увесь день був оф-лайн і нічого новенького не виклав.

І тут Фейсбук нагадав про її власну публікацію трьохрічної давності. На фото  Юля була разом із колишнім хлопцем, з яким дівчина порвала стосунки два роки тому. Вона вже, здавалося, й думати про нього забула, але сьогодні, певно, під впливом усіх цих "страждань-зітхань", що окупували її стрічку,  Юлі  дуже захотілося зайти на сторінку свого колишнього і поглянути, як він живе. Виявилося, що за цей час він устиг  побувати в РАЦСі, і тепер його сторінка рясніла фотками дружини, що саме чекала дитину. Юля роздивлялася фотографії, закусивши губу. Вона й сама не рада була, що сюди зазирнула. У пам'яті мимохіть почали відтворюватися найбільш приємні моменти, пережиті разом із колишнім коханим. І от він так швидко про неї забув... Але чим його дружина краща  від неї, Юлі?

Дівчина швидко закрила чужу сторінку і пообіцяла, що більше сюди ні ногою. Вона знову заглянула до Сергія і побачила свіжу публікацію - це були селфі з вечірки, де поряд із ним знову красувалася та білявка. Юля відчула  таке роздратування, що у неї аж руки затремтіли. Вона швидко написала під фото гнівний коментар ( розуміючи в глибині душі, що насправді  адресований він не Сергію, а зовсім іншій людині). Сергій у відповідь, дотримуючись взятої на себе ролі, порадив їй угамуватися, якщо вона не хоче бути забаненою.

*************

Чомусь усе падало з рук, вона не могла ні на чому зосередитися. Спробувала вийти на прогулянку, аж тут із машини, що стояла неподілік будинку, немов назло, залунала музика, під яку вони колись із колишнім любили танцювати.  Повернулася  додому, ввімкнула комп'ютер, переглянула чергову порцію любовної лірики та  дурнуватих картинок, від чого розгнівалася ще більше. Підійшла до дзеркала і уважно оглянула себе. "Наче гарно виглядаю, - подумала Юля. - Чому ж у мене увесь час на  "особистому фронті" одні розчарування? Може, мені пороблено?"

Комп'ютер  притягував до себе, немов магніт. Юля ледве заснула, а вночі їй наснилося, нібито вона виходить заміж за Сергія, але той перед самим вівтарем залишає її і йде геть з тією осоружною білявкою. Прокинулася дівчина вся в сльозах.

"Треба якось відволіктися від цих дурниць, - сказала собі Юля. - Наприклад, подивитися гарний фільм." Вона набрала в пошуковику "Новинки кіно", і  скачала перший фільм у списку, який зацікавив своїм сюжетом та схвальними відгуками глядачів. Це була модна картина одного французького режисера, з дуже цікавим і напруженим сюжетом, тож Юля дивилася її з задоволенням. Особливо вразив дівчину фінал, у якому головна героїня скоює спробу самогубства. Вона наповнила ванну водою, лягла туди і перерізала собі вени. Ця сцена супроводжувалася вдало підібраним саундтреком, від якого аж мурашки йшли по шкірі. На щастя, фільм закінчився хепі-ендом - вчасно нагодився головний герой та врятував свою кохану.

Коли на екрані промайнули останні титри, Юля сказала вголос:

 - Наче й дурня, але як талановито відзнято!

Чомусь її думки усе поверталися й поверталися до цього фільму -  навіть тоді,  коли вона вирішила попрацювати і  відкрила на комп'ютері електронну бібліотеку, що спеціалізувалася на літературі для психологів і педагогів. Це тобі не Фейсбук - тут не будуть нав'язливо лізти в очі різні дурні статуси!

Вона взялася студіювати книгу Фрейда, але не могла зосередитися на прочитаному, бо на банерах  збоку сторінки погляд наполегливо вихоплював рекламу як не ножів, то мисливської зброї, то лез для гоління - словом, всього того, що знову нагадувало про тільки що переглянутий фільм.