9

Аліна поглянула на годинник - було ще рано, ледве шоста ранку, але спати зовсім не хотілося. Вона встала і пішла до ванної кімнати. Вмилася, почистила зуби. Далі - на кухню - поставити чайник. Тут на столі стояв ноутбук Вадима, який він, мабуть, забув вимкнути перед тим, як піти спати. Так і є - варто було торкнутися до клавіатури, як екран засвітився. Аліна, піддаючись несподіваному імпульсу, увійшла на чоловікову сторінку в Фейсбуці і відкрила список друзів. Їй потрібно було дізнатися тільки одне - прізвище Єви, під яким вона зареєстрована у соцмережі. Ім'я було досить рідкісне, тож серед друзів Вадима була лише одна Єва - безперечно, та сама...

"Не читатиму нічого," - вирішила Аліна і  закрила вкладку, залишивши ноутбук так само, як він стояв до цього. Зайнялася своїми звичайними ранковими справами.

Почула, що Вадим прокинувся, ходить по квартирі, щось бурчить собі під носа. Не стала нічого говорити, мовчки поставила на стіл сніданок та почала збиратися на роботу. У неї мав бути напружений день.

*******

В обідню пору Аліна вибралася до невеличкої кав'ярні поблизу їхнього офісу. Цього разу вона була сама - колега, з якою зазвичай обідали разом, поїхала у відрядження. Очікуючи на своє замовлення, Аліна відкрила ноут та, вже зі свого профілю,  надіслала Єві заявку дружби.

Несподівано швидко прийшло повідомлення, що вони тепер друзі.

"Друзі по нещастю", - посміхнулася Аліна.

І відразу ж написала у месенджер Єви:

"Добрий день! Можливо, ви не знаєте, хто я. Я - дружина Вадима. Мені дуже потрібно з вами зустрітися."

"Навіщо?" - відповіла запитанням її співрозмовниця.

"Маю до вас ділову пропозицію".

Єва якийсь час мовчала, аж Аліна подумала, що зараз її просто видалять із списку друзів, та й по всьому.

Але раптом на екрані з'явилася червона "одиничка".

"Добре, давайте десь пересічемося", - написала Єва.

*************

Вони зустрілися через кілька днів, Аліна спеціально взяла відгул на роботі та поїхала до міста, у якому жила Єва. До кав'ярні, де вони домовилися зустрітися, Аліна прийшла першою. Але Єва не змусила себе довго чекати - з'явилася точно у призначений час. Перша думка, яка промайнула в голові у Аліни, коли її суперниця сіла навпроти та зняла темні окуляри - "Вона  не така, якою я собі її уявляла! Інакша, ніж на фото в інтернеті..."

Певно, на фото профілю в соцмережі жінка поставила зроблену набагато раніше або ж добре відфотошоплену світлину. Бо отак, зблизька, вона виглядала набагато старшою. Ще й якоюсь втомленою, похмурою.

Аліні раптом стало страшно. Що за авантюру вона задумала? Зараз Єва, вислухавши її, розсміється їй прямо в обличчя, або пошле подалі, чи ще гірше - розповість усе Вадимові... Та відступати було вже пізно.

Вона набрала повні груди повітря, наче збираючися пірнути в холодну воду, і сказала таким тоном, яким зазвичай спілкувалася з клієнтами чи діловими партнерами:

 - Думаю,  різні передмови та реверанси будуть зайвими, тож я прямо вас попрошу про одну послугу. Звичайно, вона не буде безкоштовною. Чи не могли б ви написати листа моєму чоловікові, ось такого змісту? - вона дістала з сумочки згорнутий аркуш паперу та підсунула його ближче до Єви.

Та здивовано знизала плечима, але почала читати. Потім підняла погляд на Аліну.

 - Ви що, хочете подарувати мені свого чоловіка?

 - Навіть із доплатою, - відповіла Аліна. - Розумієте, я не бажаю з ним більше жити. Але з моєї квартири він так просто не вибереться. Буде ще довго мотати нерви. Я хочу, щоб він пішов добровільно і чим скоріше - тим краще.

 - А раптом він буде зі мною дуже щасливий, а ви так і залишитеся одна. Не пошкодуєте?

 Аліна лише мовчки похитала головою. Тоді простягнула їй конверт з грошима.

 - Мені все одно, що там у вас буде далі, - сказала вона. - Будете щасливі - то й добре. Пошлете його під три чорти - ваша справа.

Єва раптом засміялася.

 - А ви мені подобаєтеся, - сказала вона. - Тільки гроші свої заберіть, обійдуся. Я сама йому напишу, що вважатиму за потрібне.