5

Їхні батьки сприйняли новину про майбутнє весілля цілком позитивно. Правда, Алінина мама дещо стривожилася через таку поспішність із подачею заяви, і все обережно допитувалася, чи немає на те якихось особливих причин. А от мати Вадима була дуже рада, що він, нарешті, обзаведеться сім'єю - на її думку, син і так вже занадто довго парубкував.

На вихідних вони поїхали до рідного міста Вадима для знайомства з його батьками. Зустріч минула, як пишуть у пресі, "в теплій дружній атмосфері". Проте під час поїздки трапився один випадок, на який Аліна спершу й уваги не звернула. Вони вийшли увечері погуляти містечком, Вадим показував їй різні "видатні місця", котрих, чесно кажучи, було тут небагато.

Ішли  парком, під ногами шелестіло опале листя, крізь гілки просвічували промені сонця, що висіло низько над горизонтом. Десь голосно сміялися діти, цвірінькали горобці, лунала музика  - одним словом, звичайна картина погожого вихідного дня.  Вадим щось їй весело розповідав. Несподівано його голос завмер на півслові. Аліна відчула, як його рука до болю стиснула її долоню. Тільки хотіла спитати, що трапилося, - аж побачила - назустріч їм по алеї йде невисока худорлява жінка з пишним рудим волоссям, у чорних окулярах, в довгій зеленій сукні.

Аліна, завдяки  властивій тільки жінкам інтуїції, здогадалася -  сум'яття, що охопило Вадима, пов'язане саме із цією незнайомкою. А він дійсно розгубився, навіть був озирнувся назад, ніби розмірковуючи, чи не звернути  на іншу стежку, але це було б зовсім схоже на втечу, і  гордість не дала цього зробити.

 - Ти у цій школі вчився? - спитала його Аліна і вказала на типову двоповерхову споруду, яка стояла трохи оддалік, біля виходу з парку. Вона розраховувала, що так, спокійно розмовляючи, вони пройдуть повз Єву ( а то таки була вона).

 - У цій, -  механічно сказав Вадим. Вони якраз порівнялися з Євою, і  він дістав з кишені телефон, вдаючи, що збирається зробити дзвінок.

Але Єву так просто було не надурити.

 - О, Вадику, привіт! - вона зупинилася прямо навпроти них, заступивши дорогу. З цікавістю поглянула на Аліну. - А це, мабуть, твоя дівчина?

 - Це моя дружина, - холодним тоном відповів Вадим.

 - Вітаю! - у неї був дуже приємний, якийсь оксамитовий голос. - Ну що ж, бажаю вам шаленого кохання і діточок, як у небі зірочок! Чи як там говорять, я забула?

Єва розсміялася, їхня розгубленість явно її тішила. Потім відступила вбік, даючи дорогу:

 - Будете ще в наших краях  - заходьте у гості! - і пішла. Її зелена сукня яскраво виділялася на фоні пожовтілого листя.

Вадим стояв із телефоном у руках і мовчав.

 - Якась вона дивна, - сказала Аліна.

 - Не звертай уваги. - тихо мовив він.

Чудовий вечір було зіпсовано, але обоє зробили вигляд, що нічого не сталося. А  ще через два тижні відгуляли весілля. Воно не було дуже багатолюдним - лише найближчі родичі, колеги по роботі Вадима та подруги Аліни - всі помістилися в невеличкому, але затишному залі ресторанчика на околиці міста.

************

А потім почався новий етап у її житті. Нудьгувати стало ніколи - адже крім навчання ( а це був випускний курс, потрібно було писати дипломну роботу, проходити переддипломну практику, готуватися до екзаменів) у неї з'явилося безліч обов'язків - вона куховарила, прибирала, прала, купувала продукти. У її власній родині батьки робили домашні справи спільно - вважали, що так швидше та веселіше. У сім'ї Вадима панували інші порядки - по господарству поралася мати, а батько ні до чого діла не мав. Щоправда, був там і "бонус" - адже сімейний бюджет перебував у руках господині.

В новоспеченій родині Вадима й Аліни, хоча вони й мешкали окремо від батьків, все пішло по Вадимовому сценарію - він чітко дав зрозуміти, що порядкувати в квартирі має жінка. Але разом з тим якось так склалося, що й гроші до спільного бюджету добровільно виділяти не поспішав. Молодій дружині доводилося щоразу підходити до нього з проханням дати певну суму на оплату комунальних послуг, для придбання продуктів та вирішення інших нагальних потреб. З кожним днем така ситуація її все більше пригнічувала. Чоловік, якого вона любила, виявився досить-таки скупим. Гроші він, звичайно, давав, але тільки після того, як Аліна просила про це, і то часом доводилося підходити  "з поклоном" по кілька разів. Тоді, невдоволено похитуючи головою, він усе ж  діставав гаманець.

Про власні потреби - одяг, взуття, косметику -  вона, побачивши таке упереджене ставлення, вже навіть і не заїкалася. Спершу  намагалася якось "викроїти" ту чи іншу покупку зі стипендії, потім зрозуміла, що це справа безперспективна, і знайшла підробіток - почала  працювати секретарем у  юридичній консультації. Добре, що випускникам дозволялося вільне відвідування. Часу катастрофічно не вистачало, Аліна втомлювалася, схудла, під очима з'явилися темні кола від недосипання.  Але вона тепер мала власні кошти, вже не доводилося просити у чоловіка, і це дарувало їй впевненість у собі.

Коли "економічне питання"  таким чином вирішилося, у їхній сім'ї знову запанувала злагода. Вадим радів, що в нього лагідна,  невимоглива та  хазяйновита дружина, часто запрошував у дім своїх приятелів, і їй доводилося ще й накривати столи для гостей та приязно усім посміхатися, підтримуючи імідж дбайливої господині.

Усі знайомі Вадима сходилися на думці, що з "другою половинкою" йому дуже пощастило. Втім, і Алінчині родичі та друзі вважали їхній шлюб ідеальним. Вона ніколи нікому не скаржилася на проблеми, коли ті виникали. От тільки на форумі спілкуватися перестала - часу вже не було.