Все здійсниться ( збірка історій про кохання)

Щось пішло не так...

Все здійсниться

Щось пішло не так....

Викладач ще раз поглянув на мою роботу, ледь примруживши очі. Він був уже літнього віку, невисокий, сивоволосий, і чимось нагадував мені Альберта Ейнштейна. На шию цей дивак, незважаючи на те, що в аудиторії було тепло, намотав шарф у велику червоно-зелену клітинку, який дивно виглядав у комплекті з сірим ледь потертим на ліктях костюмом. Може, застудився? Чи просто боїться протягів? 

Думки кружляли в голові, як рій наполоханих мух. А все через те, що Микола Юрійович занадто довго роздивлявся мій малюнок. 

Зрештою він глибоко зітхнув, підняв на мене очі і виніс свій вердикт:

— Що ж, юначе, технічно досить непогано, та, здається мені, художника з вас не вийде… Чому ви взагалі вступили до нашого училища? Адже є багато інших творчих професій, які не потребують надмірних зусиль…

— Але я люблю малювати, — пробурмотів я. — І всі кажуть, що в мене непогано виходить…

— От! —  занудний викладач підняв угору вказівного пальця, забрудненого крейдою. — Не "чудово", не "ідеально", навіть не "гарно"! А "непогано". Зауважте, це не я таке сказав, ви самі дали оцінку власній творчості! 

Я мовчав, похнюпившись. Розумів, що зараз мені просто не поставлять залік, бо Микола Юрійович устав зранку не з тієї ноги. І замість того, щоб готуватися до святкування Нового року, доведеться бігати й домовлятися про перездачу…

Але несподівано він узяв мою заліковку, погортав і, знайшовши потрібну графу, поставив розмашистий підпис.  Простягнув її мені.

— Денисе, я не захотів псувати вам свято, тому, вважайте, сьогодні я поставив цей залік авансом. Якщо ж і далі у вас виходитиме "непогано", то змушений буду за півроку з вами попрощатися. Сподіваюся, ви мене зрозуміли? 

Я кивнув, відчуваючи, як із душі ніби тяжкий камінь зсунувся. Цього разу пощастило. 

А далі… До наступної сесії щось придумаю. Візьму себе в руки і працюватиму, як навіжений, щоб довести цьому старому снобу, що я справжній художник! 

Але це вже буде після свят. Зараз, вийшовши за двері аудиторії, я похапцем запхав заліковку до кишені і миттю викинув із голови усі ці неприємні слова. Адже попереду на мене чекало побачення з Іванкою. Під час якого ми мали обговорити подробиці зустрічі Нового року. Я був готовий зробити все для того, щоб це свято стало для моєї дівчини незабутнім! 

Але життя вже готувало нову "підніжку". Можливо, у мого ангела-охоронця просто був сьогодні вихідний? Інакше чим пояснити, що така кількість неприємних подій умістилася в один скромний день —  29 грудня? 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше