Це справжнє жахіття. Я вже майже місяць лежу в лікарні з цією ногою.
Попри те, що мені кажуть, що я легко відбулася, мені так не здається. Одна тутешня їжа настільки мучить мене, так ще й до всього додати вічну нудьгу, адже зі своєю ногою я не можу навіть ходити.
Мене рятують хіба що тільки відвідувачі, а вони бувають не так часто, як хотілося б.
Але насправді найгірші моменти, коли я згадую про Теренса.
Його поховали вже як два тижні, і я досі пам'ятаю наскільки багато тоді було сліз. І я намагаюся не плакати, коли згадую про нього, але в більшості випадків у мене це не виходить.
— Я взагалі-то теж постраждав! Чому мені таких солодощів не приносять? — Філ уже вкотре починає будувати сумну фізіономію через цю тему.
— Вона дівчинка! Цього достатньо, — відповідає Марк. — Тим паче вона майбутня місис Вайт, а це додає їй привілеїв. Чи ти теж хочеш стати місис Вайт?
Я засміялася.
— Я б подивилася на тебе в ролі дружини Ніколи.
— Ще чого! Я маю бути несповна розуму, щоб одружитися з одним із вас!
Ми всі повернули голови ліворуч.
Біля дверей у палату стояв Нікола. І як давно він тут? Останні слова близнюків він точно чув, але навіть так, у нього на обличчі усмішка.
— Та не дай Боже! Я краще вийду заміж за Джека!
— Так, брати-веселуни, покиньте палату моєї дівчини.
Це було щось новеньке.
— У-у-у.
— У-у-у.
Близнюки завили та попрямували до виходу.
Нік почекав, поки вони підуть, і підійшов до мене. Він сів на стілець, біля мого ліжка, і взяв мене за руку.
— Як ти?
— Крім того, що мені дуже-дуже нудно? Нормально.
— Тобі ще не так багато залишилося. Потерпи, щойно можна буде, я одразу заберу тебе звідти.
Він зробив паузу, після якої знову заговорив.
— Але ж тебе ще щось хвилює. Адже так?
— Так. Я не можу до кінця усвідомити, що Теренса більше немає.
Нікола нахилив голову і підніс мої руки до свого обличчя, після чого поцілував їх.
— Коли ми наважилися зайти до нього в кімнату, то виявили його телефон, у якому не було жодного пароля, або ж ще якогось захисту. На заставці було написано, щоб ми зайшли в аудіозаписи. — Нікола зробив паузу. — Ми так і зробили. Там, як виявилося, були послання кожному з нас, вони були підписані. І було написано коли його прослухати. — Тепер він нервово посміхнувся. — Навіть у такій ситуації в нього все має бути ідеально.
— І що там було? Що він сказав мені?
— Кожен прослухав його послання собі. Усі, крім мене і тебе. Він залишив нам одне послання на двох, і там сказано, щоб ми прослухали через три місяці від кінця цього кошмару з Бастером.
— Значить залишилися тільки ми.
— Так.
— А що було в інших?
— Я можу сказати тільки про близнюків, як не дивно. Усі вирішили прослухати на самоті, ну а Філу і Марку теж дісталося одне послання на двох, і так вийшло, що я його чув. Та й вони цьому були раді.
— Ти можеш сказати, що там було?
— Лише те, що Теренс насварив їх за деякі дії в минулому, дав кілька повчань, і сказав, що б вони не боялися показувати справжні свої емоції, а не тільки веселощі.
— Щось, мені здається, що було ще щось.
— Можливо, але це щось я вже не чув. Тож переведімо тему, ти говорила зі своїми батьками?
— Так, і мама думає, що я сильно підвернула ногу, танцюючи на весіллі.
— І як ти потім поясниш їй, що знову зі мною? Вони знають, що я тоді типу помер?
— І ось тут ще одна махінація. У тебе ж дійсно є підтвердження, що ти був у комі, навіть якщо це не так. Я сказала, що ти живий, пролежав два роки в комі, але тепер знову у світі живих обома ногами. І саме ця моя "подруга", коли дізналася про це, вирішила допомогти нам, і покликала на весілля, де ще мав бути ти.
— І звідки ж подруга була так впевнена, що допомагає нам? Що якщо у тебе вже і чоловік є, а тут повернення колишнього, який взагалі за легендою помер. — Нікола посміхнувся куточком губ і трохи наблизився до мене.
— А це та подруга, з якою я досі дуже добре спілкуюся, і розповідаю їй усе, що в мене відбувається.
Я тягнуся до нього, поки наші губи не наблизилися зовсім впритул.
— Знаєш, — Нік каже майже торкаючись моїх губ. — А мені подобається коли ти...
Нік не договорив, його перебив гучний жіночий голос.
— Я так і знала! Говорив, що вона ще не одужала, а сам лізе до неї!
— О боже! — тільки й сказав Нікола, перед тим, як відсунутися від мене. І я змогла побачити нових відвідувачів.
Це Дженна! І разом із нею Вільям. Батьки Ніка прийшли до мене, і я вже знаю, що зараз буде щось цікаве. Так завжди було, коли я зустрічала його маму.
— Чого ти розсівся? Вставай давай, поступися матері місцем.
Ніхто не може протистояти його мамі, і це мені так подобається!
Дженна, всупереч своєму віку, має дуже молодий вигляд. І її блідо-волошкові очі ідеально поєднуються з її русявим волоссям. А характер як вишенька на торті.
Коли вона сіла біля мене, Нік відійшов до батька і вони почали перешіптуватися.
— Як ти люба? Про їжу навіть не буду питати. Я принесла тобі кілька страв і, звісно, фондан.
— Дякую! Я хоч трохи нормально поїм.
Джанні набрид шепіт сина з чоловіком, і вона звернулася до них.
— Перестаньте шепотітися. Вільяме, краще б дізнався, коли її випишуть.
— Їй явно було б легше, якби ти їх не перервала хвилину тому. — На обличчі Вільяма прослизнула знайома посмішка. Така ж була і в Ніколи.
Дженна тільки закотила очі на слова свого чоловіка.
— До речі. — Вона знову звернулася до мене. — Цей маленький негідник не надто наполегливий? Він не ображає тебе?
— Мамо! Вона сама мене образити може.
— Не перебивай матір, Нікола. Тож Кароліно, якщо що, кажи мені, я йому влаштую.
Вільям і Нік зі сміхом переглянулися.
— Не потрібно, все нормально. Він пилинки з мене здуває.