Розділ 6

Як я й думала, Браян зміг прилаштуватися до одного зі старих і занедбаних аеродромів, і саме цей виявився таємним місцем для перегонів. Перегонів, у яких має значення не просто виграш заради грошей, хоча і це тут присутнє.

Як би не хотілося, але тут так само присутні синочки багатих бізнесменів і багато студентів, які думають, що все буде як у Форсажі. Тільки саме ці перегони відрізняються від їхніх очікувань.

Тут ніхто не крутить своєю дупою під гучну музику, і ніхто не ставить свої машини на кін під час участі. А люди, більшість з яких усвідомлюють куди приходять, дивляться тут ледь не справжні професійні перегони, а не шукають де знайти класних хлопців, або ж дівчат. Глядачі й до початку і після не мають право спускатися вниз до учасників і говорити з ними, а учасники, своєю чергою, з'являються тільки біля своїх машин.

Все набагато серйозніше. Все це організовано для можливості найкращим потрапити в реальні, легальні, перегони, котрі можуть гарантувати непогану кар'єру в цій сфері. А для тих хто просто хоче покататися існує окрема перегонова траса, і вона явно не тут.

Цей захід працює за суворим планом, дуже схожий на турнір. Заздалегідь робиться план конкурентів, які повинні вибиратися абсолютно рандомно, і до кінця діють багато різних правил, за порушення яких виганяють.

І мені прикро, що і тут Браян зміг знайти для себе вигоду. Він займається ставками на учасників, а я вже сподівалася що він з цим зав'язав.

Але зараз не про це.

Щоб сильно не привертати до себе увагу, ми відразу ж розділилися. Близнюки пішли на один бік, а я з Джеком в інший, і щоб більше влитися в натовп, ми приділили увагу на перегляд пару заїздів.

У такий спосіб я не тільки не привернула зайвої уваги, а й змогла розгледіти, де перебуває Браян.

Він, як і раніше, влаштувався в зручному для себе містечку, з якого спостерігає за перегонами по камерах. Мені пощастило, що він вийшов із цього містечка і показався, інакше я сумніваюся, що змогла б його знайти.

Коли на старт під'їхали нові учасники, всі надто бурхливо починають реагувати, підтримуючи свого фаворита. Думаю, зараз готуються одні з найсильніших учасників, раз їх так підтримують. І ще це чудова можливість потрапити до Фелла, оскільки абсолютно всі спостерігають за учасниками.

Щоб не було жодного ризику для розкриття, я не кажу Джеку, що нам час іти, а просто тягну його за руку з натовпу і злегка липну до нього, немов ми пара. Як би не приємно мені не було від цього, така поведінка не викликає жодних підозр в навколишніх, і мені може допомогти справжнє здивування на його обличчі. Зараз для оточуючих ми парочка, що бажає трохи повеселитися.

Але відійшовши якомога далі, я потягнула його за руку, змушуючи нахилитися, і прошепотіла на вухо:

— Я його знайшла, і в нас мало часу.

— Так це був сигнал? Я подумав, що сподобався тобі. — На його обличчі намалювалася дурна посмішка, і я помітила легкий виблиск ямочок.

— Не сподівайся. Мені потрібно було без найменших підозр витягнути нас із натовпу. А тепер пішли.

Він не став мені перечити й пішов за мною.

Уже доходячи до потрібного нам місця я лише швидко прошепотіла, щоб мене почув тільки Джек:

— Запам'ятай, ти просто стоїш і слухаєш. Мовчки! Або провалиш усе під три чорти.

— Чому це я все провалю?

— Просто мовчи, щоб хто не говорив, мовчи.

Ми підійшли до невеликого намету, або щось на кшталт того. Біля самого входу стояв хлопець, метра два зростом і дуже таки накачаний. Це його охоронець, Браян завжди брав хлопців, щоб від їхнього вигляду і близько підходити не хотілося. Імовірність того, що він вміє нормально битися, дуже мала. Зовнішність часто помилкова.

— Вам туди не можна, йдіть далі.

Голос у цього хлопця дуже відповідав його статурі.

— Мені потрібен Фелл.

— А він про це знає? Ні? От і добре, йдіть назад, всередину вам не потрапити.

Мене завжди дратували ці зарозумілі ідіоти, з якими він працював.

— Слухай, товстолоб, зараз же йди до свого начальника і скажи, що прийшла Дарв. Він зрозуміє, хто це, тож не тягни час, інакше тобі самому попаде.

Він так само стояв на своєму місці.

— Ну добре. — Я починаю повертатися, щоб піти, і тоді він зупиняє нас.

— Гаразд, стійте тут.

Він зник у цьому наметі, і Джек не упустив можливості поставити мені запитання.

— Дарв? Серйозно?

— Дарв походить від мого прізвища.

— І яке ж у тебе прізвище?

— Дарвін. Кароліна Дарвін. — Якнайтихіше прошепотіла я. — А тепер мовчи.

Щойно я договорюю, як до нас повертається товстолоб, а за ним з'являється і Браян Фелл, власною персоною. І так, він змінився, відростив своє світле волосся, і зібрав його у хвіст, а ще перестав носити лінзи. Тепер хоч можна зрозуміти, що в нього, виявляється, майже бурштинові очі, а не блакитні й зелені як було раніше.

Але на ньому так само залишається маска, яку він одягає на перегони для, хоча б, мінімальної конфіденціальності.

Я вже знаю для чого саме він вийшов. По словах він не повірив, що я з'явилася до нього, йому потрібно на власні очі побачити мене, адже я давненько покинула це місце.

— Матір Божа, Ка ... Кхм. Дарв, я, чесно кажучи, не повірив Адаму, коли він сказав, що ти заявилася сюди. Але я радий, що ти зайшла до мене.

— Я по справі. — Коротко відповіла йому.

— А коли ж до мене приходять просто поговорити? — Запитує він мене з веселощами в голосі. — Наскільки важливе?

— Достатньо.

У моєму голосі, на відміну від нього, не чути ні краплі сміху, і тому на моїх очах Браян стоїть серйозний.

— Адаме, іди но прогуляйся. Тільки так, щоб тобі було видно вхід. Повернешся, коли вона вийде.

Браян зайшов усередину, і я пішла за ним тільки тоді, коли Адам почав відходити трохи далі.

Усередині було доволі зручненько, хоча й замало місця. Головне, що вмістився невеликий стіл із ноутбуком і кілька стільців. Фелл сів на один із них і жестом запросив сісти, але я залишилася стояти.