Розділ 4

Прокинулася я на тому самому місці, де й заснула, на підлозі біля ліжка.

Якщо я й далі так реагуватиму на все, що нагадує мені про Ніка, то нічим тут допомогти не зможу. Потрібно тримати свої емоції на короткому повідцю.

Діл говорив, що сьогодні будуть збори, тільки не сказав на який час. Якщо графік не змінився, то, гадаю, почнеться о дванадцятій годині дня.

Зараз одинадцята.

Поспала я довгенько і це не дивно, заснути з мокрими й розпухлими від сліз очима — не найкращий вибір. Але коли тебе переборює сонливість, цього вибору майже немає, ти просто провалюєшся в сон, хочеш того чи ні.

Я швидко привожу себе до ладу, переодягаюся, роблю ранкові процедури та злегка підфарбовую очі тушшю.

Мої речі були так само складені в шафу, як і раніше. І його теж. Тут і справді ніхто не буває, хіба що хтось прибирався в кімнаті, але самі речі не чіпав, все розташовано на своїх місцях.

Я майже вибігаю з кімнати в коридор тікаючи від нової хвилі сліз і емоцій, тільки тепер я не даю їм можливості проявитися. За звичкою я починаю тиснути на них, тим самим долаючи їхнє бажання показати себе.

Коли ж спускаюся на перший поверх, то помічаю, що всі вже в зборі. Хлопці розташувалися на диванах і кріслах, дехто бурхливо обговорює якусь тему, а дехто просто мовчки сидить, чекаючи початку.

— Доброго ранку. — Хтось привітав мене одразу, а хтось після усвідомлення, що я спустилася до них.

— Доброго. Я не запізнилася?

— Ні, ти прийшла навіть трохи раніше призначеного часу. Взагалі починаємо о дванадцятій. — Відповів Ділан. — Ну якщо всі вже зібралися, то можемо почати й раніше.

Решта присутніх тільки мовчки погодилися. Ніхто й слова не заперечив.

Я підійшла і сіла на одне вільне місце біля Алекса, і помітила нове обличчя навпроти мене. Алекс помітив мій погляд і жестом натякнув Ділану.

— Так, Кара, ось це, — він вказав на незнайомого, але симпатичного хлопчину з легкими кучериками на кінчиках волосся і карими очима. — Алан. Він у нас щось типу технаря, і ще надає нам транспорт. Тож якщо тобі щось потрібно буде, звертайся до нього.

Я знову подивилася на цього Алана, і трохи здивувалася, коли він злегка посміхнувся і легко помахав мені рукою на знак привітання. Гарненький і сором'язливий. Я відповіла йому тим же жестом.

— І так, ви вже знаєте які в нас проблеми з Бастером Барнсом. — Почав Ділан. — Офіційно він з'явився нещодавно, і налаштований серйозно. Але це тільки пів біди, він зумів схопити одного з наших і погрожує ним. Наразі Бастер хоче, щоб ми зустрілися з ним і його людьми на покинутому аеродромі. Як він сказав, для простої розмови, після чого, за його словами, дасть нам фору в тиждень, інший. Там же він і відпустить Нівена.

— Нівена? — Здивовано запитав Алан.

— Так. — Твердо відповів Теренс. — Ти напевно його не запам'ятав, оскільки раніше він більше працював із нами не напряму.

Скромняга якось забарився, але потім пробурмотів "Ах, так" і пройшовся поглядом по присутніх.

— Половина зі сказаного чистої води маячня. — Заговорив Джек. — Він схопив Нівена і віддасть нам його просто за те, що ми прийдемо і поговоримо? Це пастка! Дасть нам фору? Це ще смішніше! Може, нам взагалі й не потрібна ця фора.

Як би мені не хотілося зізнаватися, але тут я згодна з Джеком.

— У нього може бути прихований сенс у цій нічим не примітній зустрічі. — В голос розмірковує Алекс.

— Він напевно є. — Доповнив Теренс.

— І ми це вже обговорювали. Ми не знаємо яка йому вигода від цієї розмови з нами. — Включився в бесіду Філ.

— Адже це нічого не змінить. — Приєднався за братом Марк.

— Навіть навпаки, у нас з'явилася Кароліна.

— Навіть навпаки, у нас з'явилася Кароліна.

Останні слова вони сказали синхронно. Це ще одна їхня особливість, яка мені подобається, те, як вони, навіть не навмисно, можуть говорити однакові слова в один і той самий час. Але в них було ще те, що мені не подобалося. Насправді вони доволі розумні, тільки не хочуть показувати цього. Вони хочуть залишатися такими, це їхня фішка.

— Так, звісно, тільки вона те й робить що сидить і мовчить. — З фирканням сказав Джек.

Я весь цей час сиділа зі складеними руками на грудях і слухала всю їхню розмову, і тепер, трохи склавши деякі пазли в голові, потрібно висловитися мені.

— А тепер сиди й слухай. — Звернулася я до Джека.

Після сказаних мною слів усі напружилися, навіть Теренс. Усі в команді уважно стежили за кожним моїм рухом, але мене це ніяк не відірвало від думок. Я так само продовжувала сидіти, тільки тепер притулилася спиною до стінки дивана, а потім продовжила.

— Бастеру і справді є вигода. Я майже повністю впевнена що його там не буде. Він організував цю зустріч, щоб оцінити наші шанси, ну і свої власне теж. — Я зробила паузу і попрямувала поглядом по присутніх. — Він не заподіє шкоди Невіну, йому це не на руку, і бути присутнім там не буде. Принаймні ми його не побачимо. Він або десь сховається, щоб ми його не помітили, і нишком спостерігатиме, або на тому місці буде поставлено камери, за якими він так само буде нас оцінювати, подивиться, чи зможемо ми здолати його.

— І тому він згадав про фору. — Здогадався Алекс.

— Саме так. — Підтвердила я його здогадки. — Якщо він побачить, що ми сильніші, то за ці тижні нарощуватиме свою силу. Якщо ж для нього ми здамося надто слабкими, то ніякої фори не буде. Він просто почне діяти в момент, коли ми будемо думати, що робити далі. Хоча не виключено, що він зробить так у будь-якому разі.

Усі так само мовчали, поки Теренс не перервав тишу.

— Ось навіщо вона тут. Вона розмірковує і діє як Нік.

Тепер погляд усіх перекинувся на нього, і я здогадуюся чому. Мною пройшло тремтіння. Він згадав Ніка. Хлопці, які були тут два роки тому, дивилися на нього з переляком. Напевно думають, що це різко вплине на мене і мій настрій.

— Усе гаразд. — Зі спокійним голосом я спробувала розвантажити напругу, яка з'явилася за лічені секунди.