Мрія

Рік тому

Яка гидота, ці ваші сирі яйця!.. Крокодилячі. Яйця ящірки ще можна якось посмоктати й настрій вони швидко піднімають, ну а ці взагалі — вливаєш у себе і блювати хочеться з першого ковтка! Аж з рота парує!

— Фе! Як запліснявілі очі кита! — зробивши надприродні зусилля, ковтнула грудку шмарклів, створивши при цьому гримасу засмаженого птиродактиля, якого традиційно подавала моя бабуся на день перемоги над диназоврами. Хоча свято й умовне, бо останні види цього смачного м'яса ще літають та бігають по світу, але ж треба якось бійцівський дух підіймати.

— От би зараз мамонтовими яйцями поласувати, — мрійливо облизалася, намагаючись перебити смак бридкої крокодилячої юшки.

В печері раптово запанувала підозріла тиша і лише великі очі за моєю спиною вилупилися при згадці моїх улюблений ласощів.

— Йосику, не зважай, я не про твої. Це так, згадую минуле, — звернулася до волохатого мамонта розміром з двохповерховий будинок у гігантській золотій клітці розміром з п'ятиповерховий. Утримання великої рогатої худоби задоволення, нині, не з дешевих.

Трьохрічний мамонт, з бантиком на товстій шиї і з голою дупою, хутро світло-полуничного кольору з якої я щойно натягнула на свою голову в якості парадного чепчика, лиш кліпає своїми великими очиськами. Мої пращури постаралися і тепер вони всього лише... домашні беззахисні тварини. Їх тримають для м'яса та яєць. Вишуканий делікатес! Особливо смачно під соусом песто із хріном! От тільки каструвати цих великогабаритних можна з п'яти років. Йосики лише три — яйця недозріли. Шкода.

Але, серед всіх можливих делікатесів, мені смакує найбільше ніжне серце юного дракона. Ай, смакота! І чим молодше дракон, тим серце ніжніше. Й обов'язково, щоб дракон був багатоголовим чи породи Зиланта, бо серця водяних всі, як цегла, — їсти неможливо!

Ех, а в коморі лише одне м'ясо віверн і драконяче сало, але й того, як колібрі наплакав... Ще й зміюки мої підкомодні чомусь бойкотувати вирішили! Уявити тільки, вперше за рік яєць не відклали, що мені довелося старими крокодилячими перебиватися!

Однак, сирими яйцями не наїсишся. Так, порція алкоголя місцевого розливу, для настрою. А смачненького ж кортить... Ой, так саме ж ярмарка нині! 

— Ну й кого вигуляти сьогодні? — звернулася до королівських кобр, витягаючи одну із зміїного лігва та натягуючи на еластичну шкіру нашийник.

Вийшла зі своєї печери із коброю на повідку й сонце припікає в мій чепчик. Яка краса! З території родового маєтку чистокровних дракон'єдів ФеврАз відкривається неймовірний пейзаж на гори.

Але немає часу на милування, треба йти витрачати кошти. На центральній площі села вже мав зібратися натовп, адже на щомісячній ярмарці завжди є на що пускати слину. Копчені крильця кажанів, варені единороги там всілляки. Ще ж й зоопарк має бути! Василіски, вампірятка, вовкулаки...

Йду, замріявшись, як гульк! Кущі зашаруділи й показалась мордочка справжнього дракона, приблизно місячного віку!!! Ще й забарвлення кольору яскравої моркви, в тон мого волосся!

Не рухаюсь. Не дихаю. Кобра поряд танцює своє соло. Це, мабуть, зміїну шкіру малий внюхав, а вона ж драконячий афродизіак. Повільно й обережно дістаю мотузку зі своєї торбини. А хоча... спробую просто підійти й погладити по жорсткій лусочці полохливу істоту...На мій подив крилатий не пручається, а навпаки — лащиться!

Я все життя мріяла про домашнього дракона! А тільки таких малих і можна приручити. Дорослі лише на м'ясо. А тут така чудасія! Беру до рук маленький клубок крил та лусок, який вважить вже не менше тридцять кілограммів, й радію.