Розділ 41. Дівчатка мої улюблені

Того ж дня до Діми я не переїхала. Просто не залишилося часу збирати речі, бо після університету ми з Дімою поїхали вечеряти до ресторану. 

Завалилися до нього додому опівночі і просто заснули в обіймах один одного, тому що за день реально дуже втомилися фізично і вимоталися морально. 

Прокидаюся від того, що Діма цілує мою шию, обіймаючи мене ззаду і притискається до мене дуже відчутним доказом свого збудження. 

- Прокинулася, маленька моя? - шепоче мені в шию і цілує. Від його губ у мене мурашки по тілу, хвиля збудження прямує вниз, і я вже готова віддати все на світі, аби він тільки не зупинявся. 

І він не зупиняється. В його рухах ніжність і пристрасть, я заводжуся з напівобороту. 

- Хочу, весь час тебе хочу, - не припиняє солодких тортур словами, одночасно доводячи мене до безумства своїми рухами. 

Невдовзі я просто вилітаю з реальності від найсильнішого яскравого задоволення.

Невже тепер так буде щодня? Прокидатися в одному ліжку, кохатися - чого ще можна бажати?
Як же не хочеться йти на пари, коли поруч такий гарячий і сексуальний мій особистий маніяк. 

Увечері після пар заскочила до себе додому, позбирала трохи речі. Тут хоча б до кінця тижня встигнути переїхати - як стільки мотлоху за рік накопичилося, не розумію. Половину взагалі потрібно перебрати та викинути. 

"Буду за десять хвилин" - відправляю Дімі повідомлення, втомившись лазити по антресолях і махнувши на збори рукою. Діма обіцяв сьогодні шикарну вечерю, приготовлену власноруч, тому я вже в передчутті. 

Другий комплект ключів від своєї квартири Діма мав зробити сьогодні і віддати мені ввечері, тож поки що просто дзвоню у двері. 

Двері відчиняються і на порозі з'являється... дуже гарна невисока шатенка з коротким каре. Короткі зачіски на дівчатах мені ніколи не подобалися, але треба визнати, їй дуже пасує і вона в цьому образі дуже органічна. 

- Ви до кого? - питає мене дівчина, свердлячи суворим поглядом. 

Я розгублено дивлюся на неї. 

- Я до Діми. 

- А ви хто? - продовжує допит шатенка. 

Я моргаю і дивуюся - що відбувається? Він же казав, що один живе. 

- Вибачте, а ви хто? - нарешті видавлюю із себе. 

- Взагалі-то, ми з Дімою вже дуже давно, - дуже впевнено вимовляє ця на вигляд ще вчорашня школярка і перехрещує руки, складаючи їх на грудях. 

Я відчуваю, як спалахують мої щоки. Цього не може бути просто. Він же казав, що в нього з квітня нікого...Як він міг... 

- Алісо, ти знову зі своїми жартами? - чую позаду себе найчарівніший голос у світі і обертаюсь. Діма піднімається сходами з пляшкою вина в руках. 

- Які жарти? - відповідає дівчина, зовсім не зніяковівши, - Я тебе з дитинства знаю. 

- Ян, не слухай ти її, це моя сестра Аліса. 

Я видихаю. Ну... Алісо! 

- Ні, ну а що? Коли в мене ще буде така можливість? - Аліса дзвінко сміється, - Ти б бачила своє обличчя, - це вона вже мені. І знову заразливо сміється. Вона така прикольна, що на неї навіть ображатися не хочеться. 

- Зовсім не смішно, - каже Діма, - Ти чого не попередила, що приїдеш? 

- Не попередила, бо сама тільки сьогодні дізналась, - відсміявшись, повідомляє Аліса. 

- Ян, проходь, не стій на порозі, - Діма огортає мене однією рукою за все ще напружені плечі і заводить у квартиру. Ставить пляшку вина на комод. 

- Це моя Яна, - представляє мене своїй сестрі, обіймає зі спини і цілує в маківку. Я сором'язливо усміхаюся. 

- Ой, ви такі милі, я не можу! - захоплюється нами Аліса.

- Ти надовго? - Діма стріляє поглядом на чималу валізу в передпокої. 

- Я, взагалі-то, проїздом. У мене завтра літак до Тбілісі. Вирішила заскочити дорогою до улюбленого братика. 

- О котрій літак? - уточнює Діма, стягуючи з моїх плечей верхній одяг. 

- О шостій вечора. 

- Добре, відвезу тебе до аеропорту. 

- У тебе ж проби завтра, - раптом чи то питає, чи то стверджує Аліса. 

- Які проби? - дивуюся я. Діма сказав, що вільний аж до понеділка. А сьогодні лише вівторок. 

Нерозуміюче дивлюся то на Діму, то на Алісу. Діма виглядає трохи збентеженим. Аліса на мить завмирає, дивиться на мене і кліпає очима, потім повертається до Діми. 

- Так, Дімо, які проби? 

- Еее, ні! Сама цю кашу заварила, сама й розхльобуй! Я пішов, - Діма театрально розвертається до дверей. 

- Ей, вона що, нічого не знала? - вигукує Аліса йому в спину. 

Діма розвертається назад. 

- Навіть не здогадувалася! І знаєш що, Алісо, це тобі час, дякую тобі велике, до побачення, валізу надішлю поштою! - він намагається зловити Алісу за руку. 

- Чого я не знала, ви про що? - намагаюся щось з'ясувати у цих двох ненормальних. 

- Ні про що, - Діма вже притиснув Алісу спиною до себе, і закриває їй рота долонею, поки та намагається щось сказати, - Вона просто таблетки сьогодні не прийняла, загострення почалося. 

- Ну, ти ж збирався їй сказати, так? - бубонить Аліса в долоню Діми, намагаючись віддерти його руку від свого рота. 

- Що ти там бурмочеш, сестричка? Нічого не чую! - як малі діти, чесне слово. 

- Діму запросили на телебачення ведучим популярної розважальної програми! - збуджено повідомляє Аліса,  все ж таки віддерши долоню Діми від свого рота, - І завтра у нього проби! 

Діма закочує очі. 

- Жодних проб не буде! Я нікуди не збираюся летіти! Алісо, може ти у діда поживеш, га? 

- Тебе що, серйозно запросили ведучим на телебачення? - не вірю я. Вірю, звісно. Але це звучить занадто грандіозно. 

- Ян, чесне слово, я не збирався у всьому цьому брати участь, - виправдовується Діма, - Тому й не казав тобі нічого. Для мене це нічого не означає. 

- І що, ти навіть не хочеш спробувати? 

- Маленька моя, там зйомки одного сезону йдуть кілька тижнів поспіль. Я не зможу залишити тебе так надовго. Це навіть не обговорюється. 

- Але ж це мега-мега круто! - стрибає навколо Діми Аліса, поки Діма стоїть і з найсерйознішим виразом обличчя дивиться мені прямо в очі, - Ти просто зобов'язаний погодитися! Усього там якихось кілька тижнів, подумаєш! 

- Це навіть не обговорюється! - повторює Діма і розвертається до сестри, - А деяким маленьким дівчаткам, не треба пхати свій ніс туди, куди не слід. 

-  Ей! Я взагалі-то старша за тебе! 

- Старша? - виривається в мене здивовано. 

- На чотири роки та три місяці, - урочисто повідомляє Аліса. Діма хмикає. 

- Я думала ти молодша, - мені все ще не віриться. Вона така мініатюрна та тендітна, що виникає взагалі питання про її повноліття. 

- Усі так думають, - відповідає Аліса з задоволеною пикою. 

- Як тебе Жак взагалі терпить? - бурчить Діма і йде на кухню ставити вино у холодильник. Аліса корчить смішну мордочку вслід своєму брату, - Дівчатка мої улюблені, ви там у коридорі і ночувати будете?! Вечеря скоро охолоне! - кричить нам із кухні. 

Ми з Алісою переглядаємось та усміхаємося.
Мені здається, ми з нею потоваришуємо