Глава 4

Мері після знайомства з Фредом загорілася. З її обличчя не сходила усмішка, завжди був гарний настрій та з нетерпінням чекала наступної зустрічі з Фредом. 
Він з самого початку дав їй зрозуміти, що вони не будуть просто друзями, але Мері не поспішала. Кожна спроба Фреда її поцілувати закінчувалась провалом і його це дратувало. Але як тільки він знову подивиться на дівчину і почує її сміх, то відразу все забував. Він чекав.

Вони вже більше двох тижнів ходили гуляти після пар. І нічого особливого під час цих прогулянок не було, але Фред радів кожній із цих прогулянок. Йому захотілось якось вразити Мері, тому сьогодні він запланував те, що повинно завоювати серце Мері.

Після закінчення пар Фред побачив Мері. Він підбіг до неї зі спини та обійняв.
- Куди зібралась? - запитав Фред, повертаючи дівчину до себе.
- А ти хочеш мене кудись повести? - запитанням на запитання з усмішкою відповіла Мері.
- Хочу. І відмовити мені ти не маєш права.

Фред повів Мері до чорної матової машини, яку дівчина раніше не бачила.
- Це твоя? - запитала Мері.
- Батька. Але у мене є права, тому не переживай. - Фред відчинив дверцята машини, щоб Мері могла сісти.
- Ох, тільки обережно, я не люблю екстрим на дорозі. 
- Можна мені дещо зробити? - запитав юнак після того як і сам сів у машину.
- Що саме? - поцікавилася Мері.
- Я хочу зав'язати тобі очі, щоб ти не бачила куди ми їдемо. Це сюрприз.

Не відразу, але Мері таки погодилась їхати із зав'язаними очима. Через це їй стало ще цікавіше. Раптом вона згадала, що не подзвонила мамі, щоб попередити її, тому дівчина почала руками шукати телефон.

- Якщо ти шукаєш телефон, щоб подзвонити мамі, то не варто. Я їй все сказав, вона знає де ти, - спокійно відповів Фред. 
- Якби ще я знала, де я, - з усмішкою сказала Мері. Насправді, вона була дуже вражена такою підготовкою, адже не очікувала, що Фред захоче її якось здивувати, окрім прогулянок до парку.

Вони їхали більше 20 хвилин і, нарешті, Фред зупинив машину. Він вийшов, обійшов авто і відкрив двері для Мері, даючи їй руку. Дівчина міцно вхопила її. Фред, не поспішаючи, провів Мері у якесь приміщення.

- Готова? - запитав юнак.
- Звичайно, - відповіла Мері.

Фред зняв хустинку з її очей. Спершу Мері не могла нічого розібрати, адже очі ще не звикли до світла, але коли вона зрозуміла, що це за місце - у неї перехопило подих. Музей мистецтва на "колесах". Він постійно переїжджає з міста в місто і ніколи не залишається десь довше, ніж на три дні.
Мері кинулася все розглядати, забуваючи про Фреда. Вона дуже хотіла потрапити сюди, але це можна зробити лише отримавши запрошення. Мері ходила від картини до картини, від скульптури до скульптури, уважно все вивчаючи. Вона розглядала кожен експонат з таким захопленням, що важко собі уявити, наскільки ж вона рада, що тут опинилась.

Коли вже Мері переглянула всю колекцію цього музею, на що витратила понад дві години, дівчина згадала про винуватця її захвату від сьогоднішнього дня і, почервонівши, підійшла до нього.
Фред стояв і дивився на неї. Він увесь цей час спостерігав за нею. Він був дуже задоволений тим, що зміг вразити її та подарувати такий момент.

- Я так захопилась цією красою, що навіть забула про тебе, - ще більше зніяковіла Мері.
- Але сподобалось?
- Ти навіть не уявляєш наскільки.
- Я саме цього і прагнув, - Фред підмигнув Мері, взяв її за руку і вони вийшли на вулицю.

Фред помітив, що Мері змінилась на обличчі, ніби вона хотіла щось сказати чи зробити, але вагалась, тому вирішив їй допомогти.
- Я бачу, що ти не все сказала. Що трапилось?
- Я... Я не подякувала тобі за цей день. Я дійсно навіть подумати не могла, що опинюсь тут. Навіть не хочу запитувати, де ти взяв запрошення... Сьогодні я отримала океан емоцій. І це завдяки тобі, Фред. Дякую, - після цих слів, Мері підійшла ближче до Фреда, піднялася навшпиньки і ніжно поцілувала хлопця в губи. Фред занадто довго цього чекав. Він прижав дівчину ближче до себе, не відпускаючи її. Заради такого він готовий хоч кожного дня водити її до музею і не тільки, аби бачити усмішку на її обличчі, вогонь у її очах.
- Це ще не кінець сьогоднішнього дня, - проговорив шепотом Фред.

І вони знову їхали. Мері дивилась у вікно і багато про що думала. Вона може твердо сказати, що Фред їй дуже подобається. Він робить все для того, аби вона відчувала себе комфортно поряд з ним. І йому це вдається. У такі моменти Мері відчуває натхнення і готова гори звернути, щоб отримати успіх. 

Фред зупинив машину навпроти ресторану.
- Фред, - поспішила сказати Мері. - Але мій зовнішній вигляд, мій одяг не відповідає цьому закладу. 
- Цей заклад не відповідає твоїй красі, Мері.

Після цих слів Мері зашарілась. Було приємно таке чути, та ще з вуст хлопця, який сильно подобається. 

Фред та Мері замовили собі по десерту і довго сиділи, розмовляли про цінності та красу життя та просто раділи цьому моменту. Мері постійно дякувала Фреду за сьогоднішній день, а той не міг не радіти тому, що така дівчина зараз сидить поряд із ним.