Глава 1

Перші дні в коледжі завжди даються складно. Ти ще не можеш звикнути до абсолютно іншого оточення, режиму, друзів, викладачів та й взагалі до абсолютно іншого життя. Але у цей час ти відчуваєш себе інакше, адже ти вже доросла особа. Саме після школи кожному на плечі впало багато проблем. Найбільша із них - обрати правильний шлях по життю. І не кожен може зробити правильний вибір. Проте Мері точно знала, чого вона хотіла. Вона хотіла творчого розвитку. Ще змалечку її цікавили картини, музика, танці. Напевно, саме через це Мері навчилась ловити найменші та найприємніші моменти життя.
Закінчивши навчання в школі, Мері без вагань подала документи у політехніку, де зможе постійно малювати і віддавати себе мистецтву.

Сьогодні її перший день у коледжі. Мері проснулась раніше будильника, бо хвилювання дало про себе знати. Дівчина вирішила, що не буде дарма гаяти час і почне готуватись. Сходивши до ванної кімнати, Мері почала обирати вбрання. Очі милувались погодою за вікном, адже вже перші промінці сонця ніби промовляли, що сьогодні вони будуть гріти цілий день. Мері зупинила свій вибір на легкому літньому платті, а зверху вона накинула джинсову куртку. Мері дуже пощастило з тим, що у неї довге кучеряве волосся, яке навіть без укладки і гребінця виглядало чудово. Дівчина підвела контури брів і скористалась тушшю, аби зробити свій погляд виразнішим. Аксесуари, які використала Мері, тільки доповнювали образ і робили дівчину легкою, невимушеною та привабливою. Дівчина схопила окуляри, портфель із речами, які склала ще вчора і вийшла зі своєї кімнати.

З кухні вже йшов приємний аромат свіжих млинців, які приготувала мати Мері. Ця жінка була дивовижно красивою, розумною та спокійною. За такими жінками можна було спостерігати вічність. Стосунки Мері з матір'ю були дуже теплими. Вони завжди розповідали секрети одна одній, ділились проблемами і від цього кожній було легко на душі.

- Доброго ранку, донечко, - лагідно привіталась мама. - Ти чудово виглядаєш.
- Доброго ранку. Нічого особливого, просто плаття, - посміхнулась Мері, сідаючи за стіл.
- Ти не хвилюйся, навіть якщо це твій перший день в коледжі. Старайся найти нових друзів. Одразу покажи вчителям, що ти розумна дівчинка і тоді ти зможеш насолоджуватись життям навіть під час навчання.
- Я постараюсь, мамо. Але я вже насолоджуюсь, адже буду навчатися там, де я дійсно хотіла. І тобі дякую за це.
- А батьку? - запитала мати.
- І йому, звичайно, також.

Батько Мері рідко бував удома, адже він працював закордоном. Спершу дівчина важко це сприймала, але привикла і тепер тільки чекає його приїзду.

Коли Мері закінчила снідати, вона ще раз зайшла до ванної кімнати і тільки після того пішла взувати білі кросівки.
Попрощавшись з мамою, дівчина одягнула навушники і подалась до коледжу. Йти недовго, а часу було вдосталь, тому вона не поспішала.

Мері ледь знайшла свою аудиторію. У ній сиділо багато таких студентів як вона. Всі спішили познайомитись один з одним, адже тепер це нова, велика сім'я. Мері побачила дівчину, яка сиділа сама, тому і пішла до неї. Але як тільки дівчина зробила крок, у неї хтось врізався з такою силою, що Мері ледь втрималась на ногах.

- Вибач, будь ласка. Я не сильно влетів? - до Мері звернувся хлопець, який виглядав трішки старше, ніж сама Мері.
- Ні, все нормально, - відповіла дівчина, усміхнувшись.
- Агов, Фред, це не наша аудиторія, - у дверях стояв юнак і звертався до хлопця, який просив вибачення у Мері.
- Мушу йти, побачимось. Іще раз вибач, - Фред вибіг з аудиторії, а Мері пішла займати своє місце і знайомитись з іншими студентами її групи.

Група в більшості складалася із дівчат, адже не дуже багато хлопців хочуть присвятити себе тільки малюванню. Але все-таки, в групі було 2 хлопця. Мері здалося, що вони тут не по своїй волі, але вона вирішила більше про це не думати, адже це тільки її здогадки.
В аудиторію зайшов викладач і тоді Мері зрозуміла: почалось нове студентське життя. Від цієї думки на її обличчі з'явилась посмішка.