Початок

    Порядок – слово, яке визначає і означує твоє життя. “Все має бути в порядку” – саме так навчають ще з дитинства. Усі думки – впорядковані, ти маєш чітко знати, чого прагнеш і ні на йоту не сумніваючись іти до того. Не знаєш цього – за тебе знатимуть краще інші, наперед розплануючи кожен момент твого життя до найменших подробиць. Усі речі – на своєму місці, ретельно посортовані й поскладані.
    Порядок поглинає всіх і все. Він навколо нас, як ззовні так і всередині організму. Порядок розростається. Ми належимо йому. Ми мініатюрні невидимі частинки у темному русі порядку.  Порядок не терпить пилинок, які не піддаються прибиранню, він засмоктує їх миттєво, викреслюючи їхнє існування з вселенського реєстру. А я саме одна з пилинок, яка воліє краще самa приєднатися до порядку, прибравши себе швидше, ніж це зробить він.
    Порядок – найвеличніший, він протистоїть хаосу. Він створює правила гри, які ми маємо не мати бажання порушувати. Це гласить Порядок. Свобода породжує хаос, тому вона не має сенсу. Над всім і всіма завжди має бути Порядок – лише тоді всі ми будемо вПорядку.
    Порядок унеможливлює вибір. Він давно вже все обрав замість тебе. Просто ти не завжди знаєш це. Порядок уПорядкував моє життя і життя усіх мешканців Першого Організованого Режиму Якісної Демократії та Кількісної Уніфікації якнайкраще якнайбільш вПорядковано.

    Сьогодні я вперше стикнуся так близько з Порядком. Сьогодні день мого вісімнадцятиріччя й мене як і кожного повнолітнього мешканця ПОРЯДКУ чекає процедура ініціації, після якої я офіційно стану пилинкою ПОРЯДКУ. Саме у цей неочікуваний день я отримаю свій путівник життя і всі наступні дні буду жити згідно з його інструкціями. 
Путівник мого життя був написаний Порядком ще до мого народження, ще до народження моєї мами. Таким чином Порядок турбується про міцне й здорове генеалогічне дерево. Хто б і яким би не народився в моєї мами, він би жив за цими приписами, адже наперед було визначено, що у мами має народитися саме дочка і саме від того чоловіка, яким був мій тато. А мої батьки в свою чергу мали стати саме такими, якими є зараз, адже вони також жили за путівниками, які диктували їм власні умови життя. 
    Я не робот, ми всі не роботи. Ми просто мешканці ПОРЯДКУ, кращі, вПорядкованіші. Сьогодні я на собі зможу переконатися у необхідності Порядку і сама проситиму про мій власний путівник, адже до того я була записана лише як дитина №2 в путівнику моєї мами, яким вона ретельно вПорядковано користувалася кожного дня з мого народження.
    – №2, тобі потрібно негайно почати збиратися до Порядку, – пролунав голос моєї Мами. Саме це їй безсумнівно продиктував її путівник. – Одягаєш сині джинси з першої шухляди та білосніжну туніку з третього вішака з шафи. Не забудь також про сріблястий ремінець з другої шухляди під дзеркалом. Волосся розпусти, але заколи двома чорними заколками з косметички зліва і справа, – продовжила Мама тим же строгим голосом. 
    За ті вісімнадцять років, які я прожила в ПОРЯДКУ якось перестаєш звертати увагу на вказівки путівника Мами, забуваючи про те, що все вПорядковано замість тебе великим Порядком. Саме Порядок аналізував гени моїх батьків ще до їхнього народження, складаючи таким чином мій генетичний код. Вони знали мій приблизний вигляд і приблизний характер. Знаючи це, вони могли вПорядковано прописати в що я маю вдягатися, щоб підкреслювати мою зовнішність, до чого я матиму схильності, щоб цьому вчасно почати навчатися, що мене має оточувати, щоб мені подобалося. Одним словом Порядок вПорядкував моє життя ще до мого народження і я ніколи не нарікала на це, адже мені подобався і одяг, і мої домашні тварини, і гімнастика, якою я займалася з чотирьох років, і моя майбутня робота на ресепшені. Все це зробив для мене Порядок в путівнику моєї мами, а тепер прийшла моя черга взяти своє життя у власні руки, отримавши власний путівник.

Як вам?) Варто продовжувати?) Чекаю коментарів та зірочок)))