Розділ 40. Рішення

Розділ 40. Рішення

Міра й Роман сиділи на терасі їхнього нового будинку в Дніпрі, придбаного після успішної презентації. Будинок стояв на пагорбі, звідки відкривався вид на річку, що виблискувала під сонцем. Мія гралася в саду, а Соня, яка стала партнеркою Міри й неодноразово довела, що варта довіри, сиділа поруч, переглядаючи плани нового проєкту на ноутбуці.

Міра відмовилася від переїзду до Нью-Йорка, але домовилася про дистанційну роботу з «АртВізією». Вона хотіла бути вдома, біля Дніпра, біля сім’ї, біля найрідніших людей. Зоряна, дізнавшись про її рішення, залишила «АртВізію». Міра навіть подумала, що та поїхала підкорювати Америку. Можливо, це й на краще.

— Ми залишаємося тут, — тихо сказала вона Роману, стискаючи його руку. — Але я хочу, щоб ми росли. Разом. Я впевнена, що не пожалкую про цей вибір, бо я вже маю щастя поруч.

Роман кивнув, дивлячись на Мію.

— Я теж. Мої майстер-класи успішні, Павло задоволений. Ми впораємося, Міро.

Того вечора Соня підняла келих із узваром.

— За вашу банду! — сказала вона, сміючись. — І за наш новий проєкт — це буде бомба!

Міра посміхнулася, відчуваючи, як тепло сім’ї й друзів зігріває її. Вона подивилася на Дніпро, що плив під зорями, і подумала: «Це наш дім. Наш дім там, де ті, кого ми любимо. А мої любі — тут». Прохолодне повітря подуло в обличчя, і Міра заплющила очі, глибоко вдихаючи. «Дякую тобі, Всесвіте, за те, що я маю, за те, що ти поруч». І знову на очі навернулися сльози. Сльози щастя та спокою.