Розділ 35. Роман повертається

Роман повернувся з Варшави з контрактом у кишені, але його обличчя було похмурим. Здавалося, навіть з’явилися сиві волосини. Він сидів із Мірою в їхній київській квартирі, тримаючи її за руку. Мія спала в сусідній кімнаті, стискаючи свій кораблик. У кімнаті панувало свіже, але напружене повітря. Вони скучили один за одним, але серйозність їхніх облич змушувала думати, що це не так. Роман першим розірвав тишу своїм голосом.
— Я взяв кредит, Міро, — зізнався він, дивлячись у підлогу. Він боявся не отримати підтримки Міри. — Це єдиний спосіб співпрацювати з Павлом. Але я боюся, що ми втратимо все, якщо щось піде не так.
Міра відчула, як серце стиснулося, але стиснула його руку. Вона точно знала, що зараз потрібна йому, як ніколи. Промовчавши кілька хвилин і нарешті видихнувши, ніби перед рюмкою горілки, вона мовила:
— Романе, ми разом. Давай складемо план. Твоя фірма — це твоя мрія, а я вірю в тебе. Ти жодного разу не сумнівався в мені, думаєш, я зможу сумніватися в тобі? — Її очі ніжно зазирнули в саму глибину його душі.

Вони сіли за стіл, розклали серветки й почали малювати схеми: нові клієнти, маркетинг, майстер-класи для дітей. Роман усміхнувся, згадуючи, як вони колись планували весілля на таких самих серветках.
— Ти моя річка, Міро, — сказав він, цілучи її в чоло. — Завжди пливеш зі мною. Я найщасливіший чоловік і батько.
Міра посміхнулася, відчуваючи, як любов до нього зігріває її. Вона подивилася на Дніпро за вікном і подумала: “Ми впораємося. Разом”.