Розділ 33. Нова ідея

Міра сиділа в офісі, переглядаючи кадри з Карпат. Гори, килими Ганни, діти в вишиванках — усе дихало життям, але Зоряна наполягала, що це “занадто локально”. Міра вирішила піти на компроміс: поєднати її автентичність із сучасними елементами Зоряни, але так, щоб душа вишиванок залишилася. Вона запропонувала зйомки в селі пані Марії, щоб показати клієнтам, як традиції живуть у сучасності.

— Ми поїдемо до Дніпра, — сказала вона Лілії. — Покажемо, як вишиванки й екологія можуть працювати разом. Я хочу, щоб клієнти відчули Україну.

Лілія схвалила, але попередила:

— Зоряну запрошуй, але стеж за нею. Вона амбітна.

Міра кивнула, але в душі відчувала тривогу. Зоряна була зайнята, а от Аліна, яка відповідала за соцмережі, погодилася їхати, але її ентузіазм здавався фальшивим. У селі пані Марії зйомки пішли добре: діти бігали в вишиванках, пані Марія розповідала історії, п’янкий запах трав та сіна, яскраві квіти на фоні. Але ввечері сталося найгірше: Аліна “випадково” видалила частину відзнятого матеріалу.

— Ой, Міро, пробач, — сказала вона, відводячи очі. — Я думала, це чернетки.

Міра відчула, як кров закипіла. Вона ледь втрималася, щоб не видерти тій волосся з корінням. Але вирішила зателефонувати Соні, яка одразу приїхала до села.

— Спокійно, — сказала Соня, відкриваючи ноутбук. — Я завжди роблю резервні копії. Ми відновимо.

Поки Соня працювала, Міра сиділа з пані Марією в її хаті. Стара майстриня налила їй чаю і показала старі фотографії. Розмова була душевною і сповненою домашнього тепла.

— Моя бабуся вишивала під час війни, — сказала пані Марія. — Кожен стібок був як молитва за сім’ю. Ти, Міро, вишиваєш свою історію. Не дай нікому її забрати.

Міра кивнула, відчуваючи, як слова пані Марії додають їй сил. Усередині вона відчула тепло, якого так бракувало останніми днями. Вона повернулася до Соні, яка вже відновила кадри.
— Ти геній, — сказала Міра, обіймаючи її. На очі навернулися сльози.
— Та ні, просто подруга, — всміхнулася Соня. — А тепер давай зробимо цей проєкт легендарним. Бо в мене вже руки сверблять надерти комусь дупу за всі ці затримки!

День був важким, але продуктивним. Міра хвилювалася перед ранковою зустріччю з американськими клієнтами. Проте, як завжди, відчувала підтримку і намагалася триматися.