Розділ 29. Тінь минулого

Розділ 29. Тінь минулого

Соня приїхала до Карпат наступного дня, тримаючи в руках термос із кавою і посмішку, яка могла розтопити лід. Її каштанове волосся гойдалося на вітрі, а очі світилися щирістю, якої Міра колись боялася. Вона привезла ідеї для промо: пости, reels, історії про пані Марію й Ганну. Але її присутність нагадала Мірі про минуле — про ревнощі, про Сонин флірт із Романом.

— Міро, я знаю, що ти думаєш, — сказала Соня, коли вони сиділи біля вогнища. Мія спала в хаті, а зірки над горами сяяли, ніби діаманти. — Я була дурною тоді. Заздрила тобі, твоїй впевненості, твоїм мріям. Але я змінилася. Дозволь мені допомогти.

Міра дивилася на вогонь, згадуючи, як Соня колись була тінню, що псувала їй настрій. Але тепер вона бачила щирість у її очах. Соня розповіла про свій розрив із хлопцем, про те, як соцмережі стали її втечею від самотності.

— Я хочу бути подругою, Міро, — тихо додала вона. — Не тінню.

Міра зітхнула, відчуваючи, як тягар минулого відпускає.

— Гаразд, Соню. Давай і надалі працювати разом. Але будь чесною, добре?

Соня кивнула, і вони почали планувати промо. Соня запропонувала зняти reels із Ганною, яка розповідає про килими, і Міра відчула, що це може спрацювати. Але в глибині душі вона боялася: чи не повернеться стара Соня? Вона подивилася на зорі, згадуючи слова пані Марії: “Коли вишиваєш, вкладаєш душу”. І вирішила, що дасть Соні шанс — заради проєкту, заради себе.

Тієї ночі Міра заснула, слухаючи шум гірського потоку. Вона мріяла про Дніпро, що пливе під зорями, і знала, що попереду ще багато боротьби. Але з підтримкою Соні, Ганни й думками про Мію й Романа вона відчувала, що може все.