Розділ 28. Поїздка до Карпат

Гірське повітря в Карпатах пахло хвоєю і свободою. Міра сиділа в мікроавтобусі, тримаючи Мію на колінах. Дівчинка захоплено дивилася у вікно, де мелькали сосни й потоки. Поїздка для зйомок нового відео була ідеєю Міри: показати не лише вишиванки, а й гуцульські килими, які вплітали в себе історію гір. Але напруга не відпускала — Зоряна й Аліна сиділи позаду, перешіптуючись, і Міра відчувала їхні погляди.

— Мамо, диви, річка! — гукнула Мія, показуючи на потік, що виблискував унизу. Міра посміхнулася, але її думки були деінде. Вона боялася, що ця поїздка стане ще одним випробуванням.

У селі їх зустріла Ганна — літня майстриня, чиї руки ткали килими, що здавалися живими. Її хата, низька, з різьбленими віконницями, пахла воском і травами. Ганна, із сивою косою і теплими очима, одразу сподобалася Мірі.

— Ласкаво просимо, — сказала вона, запрошуючи їх до столу. — Чула, ти хочеш показати нашу душу світу. Тільки пам’ятай: у горах усе справжнє. Твоя робота має бути такою ж.

Міра кивнула, відчуваючи, як слова Ганни зачіпають щось глибоке. Вона показала їй начерки: кадри килимів, полів, дітей у вишиванках. Ганна схвалила, але додала:

— Додай сюди гори. Вони — як серце, що б’ється.

Зйомки почалися, але Зоряна постійно критикувала: “Міро, це занадто архаїчно. Американцям потрібен мінімалізм”. Аліна, знімаючи для інстаграму, додавала фільтри, які робили кадри штучними. Міра стримувала роздратування, але ввечері сталося найгірше: Мія захворіла — температура, капризи. Міра сиділа з нею в хаті Ганни, тримаючи її гарячу ручку.

— Я погана мама, — прошепотіла вона, коли Мія заснула. Ганна, сидячи поруч, похитала головою.

— Ти мама, яка бореться за мрію. Моя донька теж їхала в місто, залишала дітей. Але вони виросли сильними. Твоя Мія — твоя сила.

Міра відчула, як сльози припікають в  очі. Вона подивилася на гори за вікном, що темніли під зорями, і подумала: “Я не дозволю Зоряні чи Аліні забрати мою мрію”. Вона відкрила ноутбук і почала монтувати відео, додаючи кадри гір, що дихали силою.