Розділ 27. Роман і криза

Дніпро виблискував під вечірнім сонцем, коли Роман сидів у своїй Toyota Corolla на парковці біля офісу. Його фірма, яка ще рік тому здавалася мрією, тепер балансувала на краю. Один із ключових клієнтів, мережа ресторанів, пішов до конкурента, який запропонував нижчу ціну. Роман потер очі, відчуваючи, як утома тисне на плечі. Він подивився на фотографію Мії на телефоні — вона сміялася, тримаючи пензлик, — і серце стиснулося. “Я роблю це для неї, — подумав він, — але чому здається, що я все псую?”

Телефон задзвенів, і на екрані з’явився номер Павела — польського бізнесмена, з яким Роман познайомився в Кракові. Павел пропонував партнерство: консалтинг для його компанії у Варшаві, але за умови, що Роман інвестує значну суму й переїде до Польщі на кілька місяців. Це був шанс врятувати фірму, але ризик був величезним. Роман зітхнув, відповідаючи:

— Павеле, я подумаю. Це серйозна пропозиція.

— Романе, не тягни, — голос Павела був дружнім, але наполегливим. — У тебе є тиждень. Це твій шанс вийти на новий рівень.

Роман поклав слухавку і подивився на Дніпро. Річка пливла спокійно, але в його голові вирувала буря. Він не хотів розповідати Мірі про проблеми — вона й так боролася з власними викликами в Києві. Але мовчати ставало все важче. Він набрав її номер, але зупинився. “Не зараз, — подумав він. — Вона й так переживає за Мію”.

Того вечора Роман заїхав за Мією до садка. Вона кинулася до нього, обіймаючи його за ноги.

— Тато, де мама? — запитала вона, тримаючи кораблик.

— Мама в Києві, працює над великою справою, — відповів він, піднімаючи її на руки. — Але скоро ми до неї поїдемо, гаразд?

Мія кивнула, але її очі були сумними. Роман відчув, як у грудях щось стиснулося. Він привіз її до Анни, яка влаштувала для Мії “вечір печива”. Гера, як завжди, був там, розповідаючи анекдот про русалку, яка загубила свій човен. Мія сміялася, але Роман бачив, що вона сумує за Мірою.

Повернувшись додому, Роман сів за ноутбук, переглядаючи фінанси фірми. Цифри були невблаганними: без нового клієнта вони не протягнуть. Він написав Мірі повідомлення: “Як твій день? Мія малює тобі ще одне сонечко”. Але про Павела не згадав. Він подивився на Дніпро за вікном, що виблискував під місяцем, і подумав: “Річко, дай мені знак. Що робити?”