Глава 4

Вільям
Я залишився чекати коли Майкл прокинеться йому треба виспатись. Ми  перемістились  на м’яку ковдру яка лежала на підлозі, Габріела зробила кави та ми почали розповідати різні історії з дитинства. Я навіть розповідав історії які я не можу нікому розповісти, а їй я довірився та розповів , з нею так просто так легко вона не така як всі , вона вродлива по своєму. Її гарні блакитні очі наче океан, в яких можна потонути ,її русяве волосся та гарні щічки , не вже це кохання , я не впізнаю самого себе я ще ніколи ні про кого так не говорив .З думок мене вивів її голос.
-Вільям ти мене чуєшь? Вільям ти тут ?
-Так тут , вибач трішки замислився
-Хм, цікаво про що. Сказала Габріела та посміхнулась
- Та не важливо різні думки в голові крутяться
- Ну добре
-Доброго ранку. Сказав Майкл протираючи руками очі
- Доброго , виспався? сказав Вільям
-Так
-Доброго ранку Майкл ,як спалось на моєму ліжкові? Сказала Габріела
-Чудово
- Так Майкл батько поїхав вже офіс тому збирайся вже час.
-Добре.
-Дякую тобі ,що приютила мого брата на пару годин, також дякую за проведений час разом мені сподобалось.
- Немає за що. посміхнувшись сказала Габріель.
Знову її прекрасна посмішка , я не міг втриматись та поцілував її .Цей поцілунок був такий ніжний наповнений кохання , хоч і тривав він лише хвилину , але для мене це була вічність .Попрощавшись ми з Майклом пішли додому , і я зразу сів грати в приставку . Телефоний дзвінок прервав гру це була Джесіка.
Джесіка:Привіт Любий, я сумую
Вільям:Привіт сонце я теж сумую
Джесіка:Пам’ятаєш про вечірку яка відбудеться в п’ятницю
Вільям:Так пам’ятаю
Джесіка:Я там буду і нарешті  тебе обійму та поцілую
Вільям:Тоді чекаю п’ятниці щоб тебе зацілувати. Ладно пока мені час йти.
Джесіка:Цьомаю,пока