Розділ 4.

Не знаю, що на мене так вплинуло, можливо наслідки втоми, а, може, нічна розмова з Дем'яном однак розплющити очі я змогла лише ближче до обіду. 

— Отже, це був не сон, — бурмочу сама до себе згадуючи вчорашні події і повільно підводжуся з ліжка, ловлячи на собі тепло сонячного проміння. 

В будинку тихо, наче, нікого немає, тому я навшпиньки спускаюся вниз, щоб перевірити, чи дійсно мене залишили одну. І тут знову облом. Оксана, все таки залишилась, вмостилась на дивані у вітальні, і вже готова мене жалити. 

— Доброго ранку, наша спляча красуне, — помітивши мене, білявка відкладає свій телефон натягуючи на доглянуте обличчя сліпучу посмішку. Оксана, на відміну від мене, вже встигла навести марафет та одягнутися в короткі джинсові шорти і світлий топ.

— Хоча, якого там ранку? День давно. Як спалося на новому місці? Нічні жахіття не заважали? 

— Ти знаєш, пречудово! — кажу щиру правду і так само награно посміхаюся дивлячись їй у вічі. — Спала, як вбита. У вас тут таке ідеальне місце: тихо, спокійно, а повітря яке чисте. Мені дуже подобається, — зрозумівши, що кави тут ніхто не запропонує, вирішую обстежити кухню самостійно. 

Вмикаю електричний чайник і починаю зазирати в шафки у пошуках меленої кави, навіть не маючи сумнівів, що Оксана прийде слідом за мною.

— Знайшла, — промовляю, діставши банку кави з верхньої полички, та миттєво наштовхуюсь на злісний погляд білявки.

— Молодець. Тільки наступного разу, спускайся будь ласка одягненою. Не треба в такому вигляді з'являтися перед Дем'яном. Це невиховано!

— Вибач. Я не знала, що в будинку хтось є. Гадала, ви з Дем'яном поїхали разом, — знизую плечима, адже я дійсно була впевнена, що вона пострибає слідом за ним тому й спустилася у футболці.

— Слухай, Віро, а давай поговоримо, як дорослі люди, — Оксана відставляє стілець і сідає за стіл уважно стежачи за тим, як я, ігноруючи кавову машину, засипаю в чашку мелену каву. 

— Ми ж з тобою не суперниці, правда? Нам немає кого ділити, адже так? Нам обом дорогий Дем'ян і ми повинні навчитися якось співіснувати разом, ну я маю на увазі поки ти теж будеш жити в цьому будинку. До речі, ти так і не розповіла, що трапилось між тобою і твоїм нареченим? — несподівана зміна тактики Оксани злегка шокує і збиває з пантелику, але, з іншого боку, я її розумію. Вона просто боїться втратити Дем'яна. 

— Мій наречений зрадив мені перед весіллям, а я кинула його під час церемонії. Кінець історії.

— Ого. Не думала, що все так серйозно.

— Хіба Дем'ян тобі не розповів? — беру чайник, який щойно закипів і заливаю окріп в чашку. 

—  Ми вчора трохи посварилися, — вирішує поділитися зі мною Оксана, а мені в цей момент стає по-особливому незручно. 

— Підозрюю, що через мене, — озвучую свої здогадки, і, замість того, щоб тішитись, почуваю себе гірше, ніж будь-коли. 

— Мабуть, через мене. Я вчора трохи спалахнула, коли побачила вас разом. Звідки ж мені було знати, що ти і є Дем'янова сестра? Він не попереджав, що  ви приїдете разом, а тут, я повертаюся з міста і бачу дівчину в білій сукні! Що я могла подумати? До того ж, ви абсолютно між собою не схожі! 

— Це тому, що ми не…

— Що в вас різні матері! — перебиває мене білявка. —Це я вже знаю. Вчора Дем'ян зізнався. Але ти, як дівчина, повинна мене зрозуміти! Так, я приревнувала його. Зізнаюсь, це було тупо, але вчора, мені здалося, що Дем'ян якось по-особливому на тебе дивився. Чорт, не знаю, що на мене найшло! Віро, ти мене вибачиш?

Якщо раніше я просто була в шоці, то зараз я зависла і впала в ступор. 

Що за хрінь? Які ще, різні матері? Він що там на сонці перегрівся? Якого дідька Дем'ян не сказав правду? 

— Я…ем… все нормально, — вичавлюю з себе, а сама вже не можу дочекатися повернення Дем'яна. Здається, нам із ним треба серйозно поговорити!

— Точно? І за одяг вибач. Зараз підшукаю тобі якісь шорти.

— Не варто. Дем'ян обіцяв купити все необхідне, але… Слухай, мені було ніяково просити його, але мені потрібна білизна. Якщо ти погодишся сходити зі мною в магазин, я буду надзвичайно тобі вдячна! 

Оксана на декілька секунд зависає, але згодом все ж згідно киває головою.

— Звісно. Так, — повторює, — я з радістю прогуляюся з тобою по магазинах і покажу місцеві визначні місця, якщо їх можна так назвати. 

— Супер. Дякую тобі.

Що ж, настрій, здається, починає підніматися, а кава додає бадьорості і заряджає на позитив. В піднесеному настрої мию чашку і подумки дякую всім святим, що війна з Оксаною відміняється. Не хочу псувати їхні з Дем'яном стосунки, тому із сьогоднішнього дня триматиму з ним дистанцію. 

Поки Оксана розповідає мені про місцеві розваги і перебирає свій гардероб шукаючи мені шорти, в дворі починає сигналити автомобіль.

— Здається, Дем приїхав! Швидко він вирішив свої справи! Приміряй ці, — кидає мені короткі рожеві шорти, а сама летить зустрічати Дем'яна. 

Вибору немає. Одягаю те, що дають і теж спускаюся вниз, стаючи випадковим свідком їхніх "телячих ніжностей".  Здається, Оксана не єдина дівчина в цьому домі, яка відчуває спалах ревнощів при появі Дема.