Розділ 8

— Чоловік? — поцікавився Ковч, коли Лія натиснула на червону кнопку.

Вона поглянула Івану в обличчя, але зрозуміти, про що він у цей момент міркував, не змогла. Цей чоловік умів приховувати свої думки, якщо хотів. Або йому просто байдуже, чи заміжня жінка, до якої він... залицяється. Іншого пристойного слова Лія підібрати не зуміла.

— Так. Колишній. — Вона очікувала, що Іван щось скаже, проте він мовчав. Занервувавши ще більше, Лія продовжила: — Зазвичай щоп'ятниці він приходить до нас з донькою… в гості. Але сьогодні... Ти й сам все чув.

— Чому розбіглися?

Ковч поставив надто особисте питання, і Лія мала повне право на нього не відповідати. Вона й не збиралася, але чомусь пояснила:

— Нічого цікавого. Одного разу з'ясувалося, що у нього є дитина від іншої жінки. І ця дитина молодша за нашу доньку на декілька років. Того ж дня я подала на розлучення.

Вона це сказала. Тепер Іван знає, що Лія з тих, кого зраджують.

— Він одружений? Колишній твій.

— Ей, я — не на явці з повинною.

— Ні, звичайно ж. Чай будеш? Мигдалевого торта в кав’ярні не виявилося, але є непоганий яблучний струдель.

Їй варто було повчитися у Ковча вмінню тримати себе в руках. Якщо його зовсім не хвилює її особисте життя, тоді навіщо він ставить запитання? З ввічливості? І взагалі — яка йому різниця, одружений її колишній чи ні? Можливо, ще розповісти, чим вони займаються, коли Андрій з'являється в їхньому зі Златою помешканні?

— Чаю не потрібно. Я піду до себе... Тобто, у твою спальню... — Все, що вона казала, лунало двозначно. Чи тільки їй так здавалося? — Мені потрібно зателефонувати мамі. — Лія підійнялася й прихопила сумку. — Дякую за вечерю.

— Ти образилася? Не варто. Мені насправді цікаво все, що хоч якось стосується тебе. Ось я й намагаюся дізнатися бодай щось.

Лія затримала погляд на мерехтливих від свічок чоловічих очах. З цією людиною хотілося бути відвертою, і це лякало.

— Я не образилася. Та й немає на що. Щодо колишнього чоловіка... Зараз він не одружений. Добраніч.

Лія підійнялася в спальню та насамперед зателефонувала мамі. Дізналася, що Злата вже спить, і трохи заспокоїлася. Розмовляти з Андрієм не хотілося, тому вона надіслала йому повідомлення. Зазвичай телефоном вони говорили один одному лише декілька слів у справі, але сьогодні колишній чоловік вочевидь налаштований побалакати. Лії ж хотілося спокою.

Вона зняла макіяж, прийняла душ, одягла піжаму та підійшла до вікна. Світло Лія вже загасила, тому темінь за вікном виглядала нерівною, а на шматку неба сяяли яскраві зорі.

Жіноча самотність раптово підкотила гіркотою. Так сильно захотілося бути потрібною не тільки рідним, що...

Лія й сама не знала, на що чекала. Але коли гарячі губи торкнулися її шиї, а тепла рука обійняла за талію, Лія не обурилася. Вона заплющила очі, насолоджуючись ніжними поцілунками та дотиками. Іван дуже повільно, навіть обережно, розстебнув її піжамну куртку та трохи приспустив. Тепер він міг цілувати її плечі й спину. Лія дозволила йому.

Вона схлипнула, коли Ковч почав пестити її тіло — повільно, але ґрунтовно. Їй так подобалося, просто раніше Лія про це не здогадувалась. І коли Іван розвернув її до себе, вона почекала, поки куртка зіслизне з її рук, і обняла його за шию. Зарилася пальцями у волосся на потилиці й поцілувала в губи. Сама, тому що так хотіла. Вона знову зробила це першою, як у четвер на фуршеті. Та якщо тоді вийшли легкі поцілунки знайомства, то тепер це були жадібні дотики заради пізнання. Глибокі та навіть безсоромні, ці нові поцілунки дурманили голову більше, ніж вино, яке вони пили за вечерею. Здавалося, що Іван уміє все, в тому числі й цілуватися так, що це здавалося найвищою близькістю.

В юності вони з Андрієм дуже швидко проскочили й стадію поцілунків теж, та й пізніше майже одразу переходили до основного. А тепер... Жодного разу після другого появи Андрія в її житті Лія не дозволила йому торкнутися її губ.

А ось Ковча поцілувала сама.

Задихаючись, вона відірвалася від умілого рота, глибоко вдихнула й притулила долоні до щік, вкритих відрослою за день щетиною. Ковзнула великими пальцями по підборіддю та знову припала до чоловічих губ...

Іван прийшов без сорочки, і Лія дозволила собі погладити широкі плечі, провести долонями по м’язах спини. Перешкодою для обох залишалися лише їхні штани.

Ковч теж торкався її, де хотів. І це були дотики не квапливого хлопчиська, а зрілого чоловіка. Лія одразу відчула різницю. Вона вітала кожен новий дотик зітханням та стогонами, добре чутними в тиші спальні. Зазвичай Лія стримувала себе, стискаючи губи й навіть зуби. Особливо відтоді, як стала бачитися з чоловіком п'ятницями. По-перше, не хотіла, щоб її почула доросла та кмітлива дочка, а по-друге, не бажала, щоб чоловік зрозумів, як сильно Лія потребує розрядки.

Однак Івана вона не соромилася, і це було дивно — зовсім не властиво Лії. Вона пояснювала це тим, що дуже скоро вони розлучаться — вже цієї неділі, а ймовірність зустрітися знову занадто мала. Принаймні Лія не збиралася приїжджати в це селище.

Вона вмовляла себе, що ось таке швидке розставання все спрощує. Здавалося, що Ковч якимось чином дізнався шлях до її серця, і вже почав пробиратися майже непрохідною стежкою. Тому, чим коротшим буде це відрядження-побачення, тим краще. Для всіх. Лія не встигне звикнути, а, відповідно, й розставання не стане для неї болісним. Та й чоловік, який в цю хвилину пестить її так, наче вона — єдина жінка на планеті, забуде її швидше. Лія не хотіла, щоб від їхнього несподіваного тяжіння хтось постраждав.