Глава 19

Барбара

Близнючки, ледве встигнувши підбігти до Ждана, одразу заявили, що саме вони знайшли Барбару, причому кожна з них, звісно ж, вважала себе головною героїнею цієї рятувальної операції. Одна вже почала доводити, що першою побачила її саме вона, друга не погоджувалася й нагадувала про якийсь надзвичайно важливий факт, який, на її переконання, остаточно доводив її першість, а за хвилину обидві раптом побачили щось у саду, що виявилося значно цікавішим за власну суперечку, і дівчатка дружно кинулися туди, залишивши дорослих сам на сам.

Барбара провела їх поглядом і лише тоді звернулася до Ждана:

— Мабуть, я прийшла занадто рано.

Вона сказала це цілком буденно, без особливих емоцій, принаймні зовні, адже звикла все тримати під контролем. Але зараз Барбара і сама не була впевнена, чи справді хоче почути відповідь. Їй раптом здалося, що вона занадто швидко прийняла запрошення, а тепер і прийшла зарано. Здається, Ждан ще не встиг підготуватися до вечері, а вона зараз стоїть посеред його саду з виглядом людини, яка вирішила перевірити гостинність господаря на міцність.

Звідки тільки вилізла ось ця майже юнацька невпевненість? Барбарі здавалося, що вона це давно переросла.

— Ти можеш приходити до мене в будь-який час доби, — спокійно повідомив Ждан.

Барбара на секунду завмерла. Ще не вистачало почервоніти. Жінки в її віці не вкриваються рум’янцем через подібні зауваження. Що з нею коїться? Ну сказав, і сказав.

Однак фраза пролунала настільки неоднозначно, що навіть літній вітер, здавалося, на мить перестав рухати листям, аби краще її розчути. Втім, Ждан вимовив її таким природним тоном, до того ж навіть бровою не повів, що цілком можна було повірити — він справді не мав на увазі нічого двозначного.

Барбара вирішила підтримати цей виключно дружній тон.

— Тоді добре, — сказала вона з легкою усмішкою. — Я якраз хотіла запитати про твого сина.

Вона вимовила це таким тоном, ніби розмова саме про сина була єдиною причиною, через яку Барбара взагалі звернула увагу на останню фразу.

Ждан, перш ніж поворушити вугілля, кинув на Барбару веселий погляд. Невже зрозумів, що вона навмисне поміняла тему розмову?

— Олег, — відповів він. — Йому двадцять три.

— Двадцять три? — перепитала Барбара й мимоволі подивилася в бік будинку, ніби хотіла уявити собі цього молодого чоловіка. — І в нього вже такі дорослі донечки?

— Швидкий, — погодився Ждан. — Навіть батька перегнав.

Ждану сорок чотири. Олегу двадцять три.

— А скільки дівчаткам? Виглядають рочків на п’ять.

Ждан кивнув.

— Скоро буде п'ять.

Барбара повільно кивнула, намагаючись подумки скласти всі ці цифри докупи.

— Тобто ти став дідусем...

Вона замовкла, не знаючи, як краще сформулювати свою думку.

— У тридцять дев'ять, — спокійно підказав Ждан.

Барбара зупинила на ньому свій погляд, вкотре подумала, який він все ж привабливий чоловік, а потім зітхнула та всміхнулася водночас.

— Знаєш, Ждане, — нарешті сказала вона, — коли я приїхала сюди відпочивати, то точно не планувала протягом першої доби дізнатися стільки нового про твоє життя. Та й взагалі зустріти тебе саме тут.

— Ти могла запитати про що завгодно. Ми ж так давно друзі.

Друзі?

— Могла, — вимовила Барбара. Можливо, Ждан і відчуває себе її другом, а от вона… Її відношення до Ждана ніколи не було суто дружнім.

— Але не запитала, — тим часом відреагував Ждан.

Треб і їй ставитися до свого відпочинку та усіх подій, які тут відбуваються, так само легко. Трохи дружби, трохи флірту, трохи…  Е ні, на цьому краще зупинитися навіть подумки. Тим більше, що для Ждана вона — лише давня подруга.

— Ей, я щойно приїхала! — нагадала Барбара. — Дай мені хоча б ще добу, щоб адаптуватися до того, що мій колишній знайомий у сорок чотири вже дідусь.

Ждан розсміявся.

— Це пролунало так, ніби ти дуже вражена.

— Я ще обробляю цю інформацію, — і цього разу засміялася вже вона.

Десь у саду близнючки знову щось голосно вигукнули, а Барбара подумала, що її відпустка набуває дедалі цікавішого характеру. Вона приїхала сюди на два тижні відпочити від людей, а тепер добровільно стояла в чужому саду й з'ясовувала демографічні подробиці родини чоловіка, якого не бачила багато років, але колись… Ні, про ті часи краще не згадувати.

Вочевидь, спокійний відпочинок доведеться відкласти. Принаймні до завтра.