Глава 18

Ждан

Олег з Міланою ще не приїхали. Проте декілька хвилин тому зателефонували й попередили, що вже зовсім близько. Ждан уважно вислухав сина, дізнався, що їхня поїздка з дружиною, яка мала бути зовсім недовгою, несподівано перетворилася на невеликий рейд до розплідника, і мимоволі усміхнувся.

Виявляється, дорогою Мілана побачила яскравий банер, захотіла зайти лише на хвилинку, щоб лише оцінити асортимент, однак побачила там декілька дуже цікавих рослин для саду й вирішила, що їм неодмінно потрібно їх придбати. Олег, який ще вчора ввечері не знав, як правильно, і головне дієво, перепросити дружину за свою необережну фразу, цього разу виявився напрочуд кмітливим.

Висновок він зробив правильний — якщо Мілана знову думає про їхній сад, вибирає для нього кущі та квіти й планує, куди їх посадити, отже, подумки вона вже повернулася додому, до того ж не на один тиждень. А якщо зробила це подумки, нехай і не усвідомлено, то, можливо, це станеться по-справжньому і надовго.

Тому Олег великодушно погодився купити все, що вона захоче, навіть якщо після цього їхній сад перетвориться на ботанічний сад і місця для самого будинку там залишиться менше, ніж для чергової троянди. Жданові така логіка сина сподобалася. Він не став уточнювати, скільки саме рослин вони везуть і чи залишиться в машині місце для водія. Після примирення чоловікам іноді варто не ставити зайвих запитань, а особливо тоді, коли дружина добровільно повертається додому.

Тож вечеря поступово наближалася до того самого моменту, коли все вже організовано, важливі гості ще десь у дорозі, а господар раптом починає розуміти, що найбільше його цікавить зовсім не те, чи добре промаринувалося м'ясо. Ждан стояв біля гриля, час від часу підкидаючи у вогонь тонкі сухі гілочки, і спостерігав, як полум'я поступово набирає сили, огортаючи дрова золотими язичками, коли почув знайомий дитячий гомін.

Близнючки бігли стежкою по саду, щось навперебій та дуже голосно розповідаючи одна одній і йому заодно, причому тема, як можна було здогадатися, знову стосувалася Броді. Ждан уже не намагався встановити, хто цього разу був винен у котячому невдоволенні. Він давно зрозумів, що в історіях про Броді винними найчастіше виявляються всі, крім самого Броді, який незмінно виходить з будь-якої пригоди з виглядом абсолютно невинної жертви людської недбалості. Дівчатка, однак, мали іншу думку й зараз так енергійно її відстоювали, що Ждан сміявся більше від самої їхньої метушні, ніж від змісту розповіді.

А потім він побачив її й мало не забув, що зайнятий дуже відповідальною справою.

Барбара вже йшла тією ж стежкою, і в цю мить усе інше якось природно відійшло на другий план. Сонце вже не било в очі так яскраво, як удень, повітря стало м'якшим, у садку, виявляється, пахло зеленню і димом, а Бася рухалася неквапливо, зовсім не поспішаючи, наче міркувала про щось дуже цікаве. На ній була легка літня синя сукня у білі горошини, густе, блискуче волосся цього разу спадало на плечі, а обличчя зберігало ту саму спокійну усмішку, яка чомусь щоразу змушувала Ждана не тільки затримувати на ній погляд, але затамувати подих.

Яка жінка!

Він продовжував дивитися на Басю й ловив себе на абсолютно безглуздій думці, що йому подобається в ній майже все. Не лише її беззаперечна жіноча врода — це було очевидно настільки, що тут навіть не залишалося простору для суперечок. Жданові було до смаку, як вона поводиться, як відповідає дівчаткам, як сміється, як не намагається сподобатися людям довкола й водночас легко вступає з ними в розмову. У ній не було тієї старанної жіночої манери, коли людина ніби постійно пам'ятає, що треба справити враження на інших, і тому підлаштовує під це кожен рух. Барбара просто була собою, а він чомусь добре пам’ятав, якою вона була, і, мабуть, саме це приваблювало Ждана найбільше. Навіть її невеличка розгубленість, коли Бася помітила, що він споглядає на неї надто уважно, здавалася йому дуже милою. Ждан не знав, що вона зараз думає про їхню зустріч та поцілунок, але не поспішав це з'ясовувати. Сама скаже, коли захоче. Йому подобалося просто за нею спостерігати.

Близнючки теж помітили гостю, підбігли до неї, взяли за руки та привели до Ждана, а тепер намагалися одночасно розповісти Барбарі свою чергову надзвичайно важливу новину про Броді. Кожна тягнула її у свій бік, а Барбара сміялася, нахиляючись до них і терпляче вислуховуючи обох. Ждан дивився на цю картинку й раптом відчув дивне, майже домашнє задоволення. Наче все складалося саме так, як мало скластися — сад, вечір, вогонь, дівчатка, що не вміють говорити по черзі, кіт, який десь в домі напевно вже готує черговий протест, і Бася, яка дуже гармонійно вписалася в їхню дуже неоднорідну компанію.

Як же вона йому подобалася! Компанія. І Бася. Навіть більше, ніж Ждан хотів би собі зізнатися.

Він усміхнувся, взяв щипці й поворушив вугілля, що вже починало світитися червоним крізь тонкий шар попелу. Ждан думав про те, що вечеря, вочевидь, обіцяє бути вдалою, навіть якщо Олег привезе з розплідника половину всього, що там росло. Зрештою, місце в саду ще знайдеться.

А якщо не знайдеться — доведеться садити квіти на даху.