Глава 16

Ждан

Все почалося з питання, яке Олег поставив абсолютно без задньої думки. Хто-хто, а Ждан добре знав свого сина. Той лише поцікавився, коли в Мілани відпустка.

Невістка, яка працювала стоматологом у поліклініці й була там наймолодшим лікарем, відповіла, що зараз про відпочинок їй можна хіба що мріяти. Старшим працівникам графік уже давно розписали, а їй, новенькій у колективі, відпустку цього літа ніхто давати не поспішав. Можливо, пізніше. Значно пізніше. Коли половина міста вже повернеться з моря, а друга половина почне думати про теплі шкарпетки та опалення.

Олег вислухав і, як йому тоді здавалося, запропонував цілком розумний вихід:

— То звільнися. Навіщо так страждати через копійки?

Сказав він це дуже просто, навіть не уявляючи, що ці абсолютно невинні, на його думку, слова можуть мати наслідки, які можна порівняти з вибухом невеликої, але дуже добре начиненої бомби.

Спочатку Мілана зміряла його здивованим поглядом, потім перепитала, чи вірно його зрозуміла, а далі заявила, що їй подобається її робота. Зрештою Мілана нагадала, що вона роками навчалася, щоб стати стоматологом, і зовсім не збирається залишати поліклініку лише тому, що її чоловікові захотілося поїхати у відпустку саме зараз.

Олег, який працював менеджером в автосалоні й чудово знав, що таке улюблена робота, але чомусь у ту конкретну хвилину забув, що інші люди теж можуть любити свою, спробував пояснити, що він зовсім не це мав на увазі. Але стало тільки гірше. Мілана образилася, а потім рішуче поскидала в сумку трохи одягу, вийшла з котеджу, сіла в їхню автівку й рвонула до матері в місто. Близнючки вже спали, тож нічого з цього не бачили.

По суті, й скандалу не було, бо розмовляли ці двоє наче спокійно. І дверима Мілана не грюкнула. Однак це, як на думку Ждана, було навіть небезпечніше. Бо коли людина кричить, можна хоча б зрозуміти, де саме болить. Коли ж вона спокійно забирає ключі від автомобіля й повідомляє, що поживе декілька днів у мами, залишається тільки здогадуватися, наскільки далеко вона вже подумки поїхала і чи планує повернутися.

Олег учора ввечері ще довго сидів на кухні, переконуючи батька, що він зовсім не хотів образити свою кохану.

— Я просто сказав, що вона може знайти іншу роботу, — пояснював він.

Ждан тоді подивився на сина поверх чашки з традиційним вечірнім чаєм.

— А вона хоче іншу роботу?

Олег трохи подумав, перш ніж вимовити:

— Гадаю, що… ні.

— Тоді навіщо ти їй це запропонував?

Син зітхнув і провів долонею по такому ж як у Ждана волоссю.

— Не знаю.

Саме це «не знаю» здалося Жданові найчеснішою відповіддю за весь вечір.

Тож Олег позичив у нього машину й сьогодні вранці поїхав за дружиною, а Жданові залишалося лише чекати та бавити онучок. Добре, що зараз він у відпустці.

Колись Олег та Мілана навчалися в одному класі та навіть сиділи за одною партою. Тоді син ще мешкав зі своєю мамою, але у вихідні Ждан завжди забирав його до себе, щоб не пропустити найцікавіші моменти з його життя. Тож про Мілану він знав все, що було відомо Олегові.

Щойно пролунав останній дзвоник, ці двоє одразу ж побралися, і невдовзі на світ з’явилися два найпрекрасніші створіння у світі — Ніка та Віка. Не можна сказати, що спільне життя їхніх батьків було суцільним рожевим сиропом, але зазвичай сварки не тривали довше декількох годин. Це було вперше, що Мілана поїхала з дому.

Ждан не втручався й не телефонував синові кожні пів години, не питав, чи вони помирилися, та не намагався дізнатися подробиці. Дорослі люди мають право самі розбиратися зі своїми сварками, бо за тиждень чи два вони, ймовірно, самі не зможуть пояснити, чому взагалі посварилися. Ждан через таке вже колись пройшов. Та все одно час від часу він поглядав на телефон.

Тепер Ждан знав, що Олег з Міланою повертаються. Отже, мабуть, усе гаразд. Або принаймні достатньо гаразд для того, щоб разом їхати назад. Цікаво, в одній автівці чи в різних?

Ждан усміхнувся, уявивши їхню розмову в машині, якщо, звісно, невістка та син їдуть разом. Можливо, Мілана ще сердиться, а Олег уже втретє пояснює, що не хотів її образити. Або ж обоє мовчать, дивлячись у вікна, і кожен чекає, хто першим скаже щось примирливе. Хоча голос Олега в телефоні лунав доволі оптимістично…

Зрештою, подумав Ждан, сімейне життя саме з таких дрібниць і складається — ось з таких невдалих фраз і образ через те, що для одного здається дрібницею, а для іншого раптом виявляється важливим, і з усвідомлення, що ти сказав щось не те і не так. А ще — з готовності сісти в машину вдосвіта й проїхати декілька десятків кілометрів, щоб повернути людину, без якої навіть найкращий літній день здається похмурим.

Ждан вкотре поглянув на годинник. Олег та Мілана мали приїхати вже зовсім скоро. А ввечері у саду збереться вся їхня вже й не така маленька компанія. І цього разу Ждан дуже сподівався, що ніхто ні з ким не посвариться.

Цікаво, яке вино полюбляє Бася?

Але значно цікавіше, чи вона заміжня. Обручки на пальці немає, але це ще нічого не означає…