Глава 8

Ждан

Десь у глибині будинку щось глухо грюкнуло, потім пролунало тупотіння маленьких ніг, а за мить кухонні двері відчинилися так рішуче, наче до них завітала ціла рятувальна служба.

Першою, як завжди, влетіла Віка — вона притримала двері, а за нею — Ніка, яка тримала на руках величезного рудо-білого кота, який мав такий вираз морди, наче його щойно силоміць відірвали від надзвичайно важливої державної справи.

— Дідусю! — урочисто вигукнула Віка. — Уявляєш?

— Ми його знайшли! — не менш урочисто додала Ніка.

Кіт повільно перевів погляд на Ждана, потім на дівчаток і нарешті на Барбару, після чого так тяжко зітхнув, що це більше скидалося на мовчазний докір усьому людству.

— Це — Броді, — негайно пояснила Віка, теж дивлячись на Барбару.

— Він образився, — серйозно повідомила Ніка.

— На кого? — намагаючись зберегти серйозний вираз обличчя, поцікавилася Барбара.

Дівчатка одночасно поглянула на кота.

— На всіх, — знизала плечима Віка та лагідно погладила кота по голові.

— Особливо на нас, — додала Ніка і сунула кота сестрі.

— Бо ми хотіли його обійняти, — зітхнула Віка, взяла кота і на мить приклала щоку до його голови.

— П'ять разів, — розвела руками Ніка.

— Разом, — кивнула Віка.

Броді заплющив очі з виглядом істоти, яка вже змирилася з власною трагічною долею.

— Якщо чесно, — розмірено вимовив Ждан, — я його чудово розумію.

— Дідусю! — обурилися близнючки.

— Що? Ви ж і мене сьогодні обіймали приблизно з таким самим ентузіазмом, — зареготав Ждан, і Барбара мимоволі ним замилувалася. Все ж який він вродливий чоловік! Хоча вже й дідусь.

— Але ти великий! — обурилася Віка.

— А Броді маленький, — жалісно додала Ніка.

Кіт повільно розплющив одне око, ніби хотів уточнити, кого саме вони зараз назвали маленьким.

Барбара не стримала сміху.

— Здається, він не дуже погоджується з таким визначенням.

— Він узагалі рідко з чим погоджується, — знизав плечима Ждан. — Броді переконаний, що весь цей будинок належить йому, а ми тут живемо лише тому, що він поки що дозволяє.

Наче переконавшись, що мова справді зайшла саме про нього, кіт неквапливо вислизнув з дитячих рук, м'яко приземлився на підлогу, обійшов кухню повільним поважним колом, ніби перевіряючи, чи все на його території перебуває в належному порядку, а тоді без жодних вагань застрибнув на сусідній від Барбари стілець. А вже за мить, підібгавши лапи під себе, Броді завмер з таким незворушним виглядом, ніби саме він запросив усіх до себе в гості й тепер великодушно дозволяв користуватися власною кухнею.

— Бачиш? — тихо засміявся Ждан, звертаючись до Барбари. — Образа минула. Почалася інспекція.

Кіт повільно примружився, але вираз його морди недвозначно свідчив — ні, образа нікуди не поділася. Він просто вирішив відкласти її до більш слушного моменту. Але вже за мить простягнув лапу за печивом, яке господар залишив біля чашки з кавою, яку приготував для Барбари.

— Бутерброде! — суворо гукнув Ждан.

Кіт навіть вухом не повів і залишив лапу біля тарілки, явно очікуючи на сприятливий момент.

— Бутерброд? — щиро здивувалася Барбара, спостерігаючи за котом. У неї ніколи не було домашнього улюбленця, бо у її сестри була алергія на шерсть котів та собак, а пізніше Барбарі було ніколи приділяти увагу тваринкам.

— От бачиш, — зітхнув Ждан. — На повне ім'я він принципово не реагує. Вважає, що я його принижую.

— Ага, його повне ім’я — Бутерброд, — пояснила Віка.

— Але він ображається, коли ми так кажемо, — закивала Ніка.

— Тому ми кажемо йому Броді, — обійняла сестру за плечі Віка.

— А дідусь — Бутерброд, коли він щось украв зі столу, — зауважила Ніка і теж обійняла сестру.

Його маленькі дівчатка продовжували щось щебетати, а Ждан тим часом зі щирою цікавістю спостерігав за Барбарою. Його пропозиція з корицею була справжнім експромтом і ще однією спробою визначити, чи ця шикарна жінка та молодша сестричка Катерини — одна і та ж сама людина.

Що ж в результаті? Якщо Барбара і була колись «сірою мишкою», то зараз вона точно змінилася і після його провокації зі справжньою елегантністю та без помітного здивування погодилася на каву з корицею. Хоча не факт, що якби Ждан запропонував якийсь інший варіант, вона не зробила б те саме.

Але висновки робити зарано. Цілком можливо, що ось ця Барбара — зовсім не Бася з його юності. Але якщо це все ж вона, то Барбара або ж не впізнала його, або ж приховувала це.

Чому?

А ось це — найцікавіше. Ждан вже дуже давно не потрапляв в такі ситуації, коли страшенно хочеться розгадувати загадки. Саме тому він вирішив не поспішати з прямими запитаннями. Хай краще Барбара сама себе видасть. Але якщо це все ж не Бася, то це теж не біда, бо ця жінка і без спільного минулого настільки приваблива, що спостерігати за нею, розгадувати її, точно буде цікаво.