26

Пройшло майже два тижні. Я мала рацію щодо коледжу - мені було нудно без Лії. Так її не вистачає. За цей час встигло «походити» багато пліток про неї та Райана. Але я нічого нікому не говорила, тому й ніхто не знав справжньої правди.

Сьогодні неділя, 7 грудня. Скоро Новий рік та Різдво, тому у мене починається час заліків та екзаменів. Я страшенно нервуюся. Вже годину вчу двадцять параграфів з історії, адже завтра у мене екзамен саме з цього предмету. Почала писати короткі конспекти, щоби запам’ятати основну інформацію, але раптом до мене постукали у двері:

- Так! - сказала голосно я.

Після цього до кімнати зайшов Дейв.

- Ти далі продовжуєш вчитися? - сказав скучно він і став біля мене, заглядаючи у мої конспекти.

Я підняла на нього очі, відірвавшись від книг. 

- А ти не бачиш? Кажи швидше, що хотів, бо я не маю часу слухати твої монологи пів години.

- Не хочеш поїхати зі мною у магазин? Розвієшся трохи, а то скоро тобі почнуться дати привиджуватись у мене на лобі.

- Ні, я не можу, – відповіла коротко я і, опустивши погляд, продовжила писати нотатки.

- Та годі тобі. Ти всі вихідні це вчила, хіба так можна?

- Як бачиш, можна. А тепер не відволікай мене, будь ласка.

- Ну добре, це твоє рішення, - знизив плечима Дейв і вийшов з кімнати.

Ви напевне хочете знати, чи було щось між нами за цей період? А нічого! Він за цей час почав бісити мене так, що я вже не витримую... А наш спір з Лією триває і я схоже виграю. Вся романтика між нами померла. Ну, але я не засмучуюся, бо це мені на руку - сто баксів зайвими не будуть.

Після цих думок я спустилася на низ, щоби попити. Зайшла на кухню, а там за столом сиділа моя мама і читала свій новенький журнал про моду. Вона побачила мене і сказала:

- Доню, ти вже закінчила вчитись? - запитала вона і мило посміхнулась.

- Ні, я не впевнена, що вивчила все, - сказала я, наливаючи собі води у стакан.

- Ані, тобі пора трохи відпочити, не можна так з себе знущатися. Я впевнена, що ти вивчила, ти ж у мене розумниця, - промовила мама, підійшовши до мене, і поцілувала у маківку. Подумавши, я відпила води, і спитала:

- Не знаю, мам. Хоча... А що ти пропонуєш? 

- Дейв збирається у магазин за прикрасами до Нового року, ти можеш поїхати з ним.

Вони всі змовились, чи що?

- Е-е-е, а ти не хочеш зі мною піти прогулятись? Можемо погуляти навколо озера, – запропонувала я мамі.

Я згодна на все, що завгодно, тільки не їхати з Дейвом одна...

- Гарна ідея, сонечко, проте не можу. Записана через годину на манікюр.

- Ох, добре. Поїду з Дейвом тоді… Піду вдягатися, - сказала я і допила воду.

- Давай. Бажаю вам весело провести час.

Ага, аякже.

Я вийшла з кухні та пішла до Дейва. Я підійшла до його кімнати, скромно постукавши:

- Заходьте, - почулося мені, і я заглянула всередину.

Він тим часом складав речі у шафу, а я запитала:

- Пропозиція про поїздку ще в силі?

Почувши це, він задоволено усміхнувся, поглянувши на мене.

- Можливо, але ненадовго. У тебе є максимум десять хвилин, щоби зібратися.

Я кивнула у відповідь і побігла у кімнату.. Дістала з шафи теплу кофту, чорні штани та куртку, швидко надягаючи це все на себе. Причесалася і бризнулася парфумами, перед тим як вийти з кімнати. У холі на мене вже чекав Дейв.

- О, нарешті! - сказав нетерпеливо він, жестикулюючи руками.

- Що таке? Я вклалася у десять хвилин, навіть менше, - відповіла я, поглянувши на годинник.

- Ага, звичайно. Пішли швидше.

Ми вийшли з будинку і, сівши у машину, поїхали по нічному Вашингтону. Зараз лише сьома вечора, але вже доволі темно і холодно.

- Виходь, ми приїхали, - сказав раптово Дейв.

- Уже? Ну добре... - здивовано відповіла я і вийшла з автомобіля, доганяючи хлопця.

Ми приїхали до великого торгового центру, де було все від маленьких крамничок до величезного супермаркету. Відразу зайшовши туди, зразу відчулась святкова атмосфера: великі плакати з привітаннями, багато різноколірних гірлянд, новорічних іграшок, ялинок, подарунків на Різдво. Ох, як же я люблю різдвяні свята!

- Ну і що нам треба купити? - запитала я у Дейва.

- Нам потрібні гірлянди, іграшки й трохи продуктів для вечері, - сказав він і дав мені список продуктів.

Список писала моя мама, я це зразу помітила, через почерк. Добре, що я взяла з собою банківську картку і я зможу вже починати купувати подарунки на Різдво рідним. Поки Дейв вибирав гірлянди, я непомітно "відстала" від нього і пішла в інший магазин вибирати подарунки. Взяла планшет для роботи татові, довге червоне плаття для мами, про яке вона вже мені давно говорила, а Лії вибрала подарунковий бокс з помадами різних відтінків, вона любить таке. Вже хотіла йти на касу, але до мене дійшло, що я нічого не купила Дейву і його батькам. У них взагалі є така традиція, обмінюватися подарунками на Різдво?