14

Ми під'їхали до широкого будинку. Біля нього стояло багато молодих людей у черзі. Ми з Дейвом вийшли з машини і я почула, як хтось мене кличе. Це була Лія, яка стояла разом з Райаном, тримаючись за руки, біля самого входу. Я помахала їм і пішла до них, а Дейв чемно покрокував за мною.

– Привіт, – для початку привіталась я.

– Привіт, крихітко, – відповіла подруга і міцно обняла мене, – Привіт і тобі, Дейве. Як життя?

– Настільки чудово, що я готовий повеселитися сьогодні, – відповів Дейв, переводячи погляд на Райана.

– І це правильна відповідь! Ось Дейв, познайомся – це Райан. Райан – Дейв, – представила їх одне одному Лія.

– Вітаю тебе, Дейве, у Вашингтоні, – промовив Райан і простягнув йому руку.

– Дякую, – стримано сказав він, і відповів на його жест.

– Ну то що, ходімо? Вечірка не чекає.

Ми кивнули і зразу пішли на контроль, оминаючи чергу. У нас швидко пробили квитки і пропустили всередину. Клуб всередині дуже великий, є бар, зона з диванчиками та столиками, і основне: величезний танцмайданчик і не менша сцена. Лунає дуже гучна і сучасна музика. Я не змогла втриматись і зразу побігла на танцмайданчик, потягнувши Лію з собою. Ми протанцювали разом здавалося купу часу, після чого подруга не витримала і повела мене геть з майданчика. Ми дійшли до бару. Я замовила кубу–лібре, а Лія – холодне просеко. Коли нам видали наші напої, то дівчина заговорила:

– Наші хлопці, здається, подружилися, а ти як думаєш?

– Я їх не бачила з того часу, як ми зайшли сюди, – оглядаючись навколо, в надії побачити Дейва.

– Вони стояли тут біля бару нещодавно, – відповіла Лія. – Тепер без поняття, де вони.

– Мабуть, вони не дуже люблять танцювати, – усміхнувшись відповіла я, допиваючи напій.

– Ну, ну... – замислено заговорила Лія. – Замовимо ще щось?

Я кивнула. Ми замовили ще по одному коктейлю. Потім ще по одному. І так декілька разів... Навіть після такої кількості, я більш-менш могла контролювати себе, а ось Лія після другого коктейлю «полетіла» й стала пити все, що хотіла душа. Після одної склянки міцного рому, я теж відчула прилив непроханої впевненості. Таки взяло й мене.

Як тільки я відставила порожню склянку – до нас підійшли хлопці. Трясця, як невчасно.

– Привіт, дівчатка! Чому сидимо, чому не танцюємо? – сказав Райан, незграбно спершись об бар.

Опа, хтось також вже десь гарно «підбухнув».

– Кохааааний, ти вже тут! Я скучала без тебе, – промовила нечітко Лія і Райан сів біля неї.

Дейв тим часом уважно оглянув мене, а я робила вигляд, що повністю твереза. Не знайшовши нічого, що би його здивувало, сів поруч. У цей час увімкнулася повільна музика. Хлопці почали запрошувати дівчат на танцмайданчик.

– Любий, не проти потанцювати зі мною? – запитала Лія, очима стріляючи до свого хлопця.

Той усміхнувся так широко й підступно, що я аж скривилася.

– З тобою хоч на край світу. – відповів зовсім нетверезим тоном він, і поцілувавши її, потягнув на середину.

Дежавю: ми знову одні. Хоча, я не так звертала уваги на це, як на те, що моя голова гаряча, як казан, починає боліти все більше й більше.

– Повірити не можу, що ти споїла Лію, – Дейв адресував ці слова, схоже, мені.

Я обернулася до нього.

– Я споїла? Ти сам розумієш, про що говориш?

– Цілком, бо я бачу тебе. Сто відсотків щось пила. І не одне, – спокійно говорив він, попиваючи воду, а я напружилася:

– Кількість того, що я випила, тебе не стосується, – прошепотіла, й перевела погляд на танцмайданчик. 

Так багато пар танцює. Лія з Райаном ледве перебирають ногами, але все одно танцюють, і навіть встигають цілуватися. Цікаво, як довго протримається їхній союз? Чи, може, я помиляюсь і це назавжди?

Я глянула на Дейва, який також розглядав їх. На хвилинку у мене промайнула думка про те, що якби ми були такою ж парою з Дейвом? Чи зустрічався він колись з дівчиною? І чи взагалі вміє бути ніжним й люблячим?

Ну я ж не заспокоюся, якщо не дізнаюся.

Я вирішила не сидіти на одному місці й зробити перший крок у вигляді запрошення Дейва на танець. Може, це все дарма і я скоро пошкодую про таке рішення, але якщо не скористаюся спробою вивести його на якісь почуття – буду шкодувати більше. Я встала навіть не похитнувшись й, поправивши свою сорочку, встала навпроти Дейва. Той здивовано вигнув брову.

– Ти так і будеш тут сидіти?

– А ще є якісь варіанти?

– Ходімо, – я, не питаючи, взяла його за руку й потягнула крізь всі закохані парочки, на танцмайданчик.

Я виграшно усміхалась, коли він чемно покрокував за мною, хоч і весь цей час дивився з обережністю.

– Ані, – я здригнулася, коли він нахилився до мого вуха, для наступного питання. – Ти дійсно хочеш танцювати зі мною?

– А я прийшла на вечірку, щоби сидіти? – запитала я, придумавши щось іще. – Але якщо ти не хочеш, то я можу запросити когось іншого.