3

Щоби дізнатися, для чого я йому потрібна, треба відповісти на дзвінок. Я повела кнопочку «прийняти» вбік і приклала телефон до вуха.

– Привіт ще раз, Ані, – голос Райана був спокійний.

Можна сказати такий, як завжди. Отже, нічого сподіваюся, з Лією не сталося...

– Привіт. Звідки у тебе мій номер? – здивовано запитала я.

– Це найлегше, що можна дізнатися у наші часи. Чому я маю не мати твого номеру, коли твоя найкраща подруга – моя дівчина? Її подруги – мої подруги, – почав розказувати старанно він, а я тільки закотила на це очі. – І так, навіщо я тобі дзвоню... Лія нила, що ти не хочеш йти до неї в гості. Вона ображається на тебе.

– І? Вона знає причину, чому я не пішла.

– Лія дуже хоче розважитись найближчим часом, тому якщо ти не хочеш йти до неї, то зробимо іншим чином: я роблю вечірку у п'ятницю і запрошую весь коледж. А у тебе то взагалі немає вибору, ти мусиш прийти, як найкраща подруга нашої пари.

Прикол. Оце вміє лапшу вішати на вуха.

– Я подумаю над твоєю пропозицією, але не впевнена, що буду там, бо вибір є завжди. До зустрічі, друже, – сказала, довго не думаючи, я і завершила розмову, не слухаючи більше нічого, що він продовжував там говорити.

Ну тільки не вечірки! Мені стало вже однієї:

Святкова подія відбувалася у Лії, ще тоді, коли вона святкувала своє повноліття. Всі танцювали, їли, пили, розважалися, як тільки хотіли. Так само і я. Намішавши декілька коктелів з Лією, мене рознесло так, що я, нічого не тямивши, вилізла на машину її батька у дворі і почала танцювати мало не голою. Лія, як справжня найкраща подруга, не дала мені опозоритись… самій. Вона полізла до мене на дах. Ця катавасія закінчилась тим, що її сусіди викликали поліцію і нас забрали у відділок, де ми сиділи до ранку і чекаючи на наших батьків. Я була під домашнім арештом місяць… Після такого я стала домашньою занудою, яка скоріше вибере варіант полежати під теплим пледом з кружкою чаю, дивлячись мелодраму, аніж йти на нічну вечірку.

Мій вечір пройшов, як і раніше: я підготувалася до наступних занять, почитавши старі конспекти, і повечеряла з батьками, обговорюючи, як пройшов день. Потім прийняла душ, висушила волосся та, одягнувшись у піжаму, вляглася в ліжко. Можливо хоч цієї ночі висплюсь?

Я накрилася ковдрою з головою і в теплі зразу заснула.

POV Author

А на іншому кінці світу, життя тільки розпочиналось...

– Дейве, ну чому ти такий впертий?! Ти знаєш, що ми з матір’ю не можемо більше залишатися у Берліні, і для тебе це теж небезпечно, бо ти наш син! Ми хочемо зробити, як краще! – в тисячний раз пояснював чоловік своєму сину, намагаючись тримати голос спокійним, але цього разу не вийшло.

До цього моменту хлопець, якому ці слова адресувались, ігнорував все сказане, переписуючись з друзями в соціальній мережі, але зараз його нерви уже не витримали:

– Це тобі з матір'ю буде краще, а не мені. Чому ви завжди все хочете вирішувати замість мене? Мені вже двадцять чотири, чорт візьми, а не солодкі шістнадцять. Контролювати мене у вас не вийде, тому якщо дуже хочеться, їдьте без мене!

Хлопець зірвався з місця, хапаючи свою куртку, і залишив батька у повному подиві на самоті.

Знайомтеся, Дейв Паркер власною персоною.

Ох, це волога мрія кожної жінки у будь–якому віці. Не існує у місті такої дівчини, яка б не знала це ім'я та прізвище, і при можливій зустрічі не кричала, як божевільна. Сильний, високий, розумний, харизматичний й дивовижно красивий Дейв Паркер вже мінімум три роки являється найбажанішим холостяком Берліну.

Грюкнувши дверима, він вийшов з двору батьківського розкішного будинку та сів у свій чорний, як ніч, порш. Натиснувши на газ, машина з дорогим ревінням зірвалася з місця.

POV Dave

Ми знову повернулися до болючої теми. Батько вимагає переїзду у Вашингтон, а матір повністю підтримує його, не кажучи ні слова, ніби це рішення таке легше, як і вирішити, які продукти купити для вечері. Чому так? Чому ніхто не питає мене? Я вважаю, що я сам ладен вирішити, як, де і з ким жити. 

Але, трясця, з іншої сторони я розумів, що вони так просто не відстануть від мене з питанням переїзду, адже мені тут загрожує небезпека завдяки махінаціям мого дорогого батька. Тобто, все одно, рано чи пізно, доведеться полетіти в іншу країну, щоби сховатися, інакше – привіт, тюрма. Від цієї однієї думки я вже сходжу з розуму. Важко уявити, як можна залишити таке чудове життя, у якому є все: друзі, дівчата, вечірки, машини, робота, гроші і слава.

Треба відволіктись від цих думок.

Не довго думаючи, я повернув до Реббеки. Ця дівчина точно вміє розслабляти. У неї шикарна фігура, шикарне обличчя, шикарне все: особливо рішення, на яке вона погодилась, тільки щоби бути зі мною: ніяких зобов’язань, тільки секс.

Тому що я ніколи не збираюся будувати серйозні стосунки. Це точно не для такого, як я. Єдине, що мене цікавить крім роботи – вечірки. А дівчина на декілька годин, як приємний бонус.

Під'їхавши, я припаркував машину і, зайшовши у будинок, піднявся на потрібний поверх. Постукав у двері, сперся об поріг. Не пройшло й три секунди, як вони відчинилися: