2

Тільки–но ми з’явилися у  коридорі корпусу, підійшов і той, про якого я подумала п’ять хвилин тому, цілуючи Лію без ніякого сорому на очах у всіх. Думаю, так буде кожного ранку. Не найзручніше відчуття, коли стоїш і дивишся у різні сторони, поки друзі цілуються так, ніби тебе поруч немає. Ще один погляд на їхні мелькаючі язики і…

Ну, Лія, ну за що ти так зі мною? Мене зараз знудить.

– Привіт, кохана, – сказав Райан до Лії, коли вони нарешті перестали цілуватися.

– Ти сьогодні пізно, чому так?

– Ти ж знаєш, що у мене вчора було пізнє тренування. Проспав.

– Когось мені це нагадує, – відповіла Лія, переводячи веселий погляд на мене.

– Це добре, що я не один такий. Привіт, Ані, як життя? – звернувся до мене Райан, коли нарешті звернув на мене увагу.

Я натягнуто усміхнулася, стараючись відповісти ввічливо:

– Просто чудово, дякую, що спитав.

Особливо після цього вашого негарного вилизування у кроці від мене, бе.

Райан кивнув, не знаючи, що ще спитати, щоб розвинути розмову, тому знову втрутилась Лія:

– У нас зараз пара історії, а у тебе?

– Цього разу право.

– Чорт, шкода. Тоді зустрінемось після.

Після цього Райан юркнув вниз по сходах на урок права, а ми з Лією до дальньої аудиторії на історію. А потім на логіку, потім ще на економіку і…

Перший день занять пройшов важко. Ми вийшли з коледжу приблизно о третій дня і я відчувала себе вичавленим лимоном, який хотів просто лягти спати.

– Ну що, зайдеш до мене? Відпочинемо, подивимось фільм, купимо чогось добренького. Ти так давно не заходила до мене. У крайній раз на вечірку і то…

– Так, це була вечірка, на якій нас добряче споїли і ми п’яні вилізли на машину твого тата. Ні, ні і ще раз, ні! Я не наважусь з’явитися там ще приблизно років п’ять від сорому, – перебила я Лію.

– Добре, як хочеш, – ображено відповіла вона, але не наполягала. – Тоді, до завтра.

– До завтра, Ліє. І не смій ображатися, – відповіла я і пішла дорогою додому.

Прогулявшись, я зайшла у дім, зняла своє взуття і пройшла у вітальню. Раптом почула звук свого телефона. Діставши його з сумочки, глянула на екран. О Боже, це ж номер Райана.

Чому він дзвонить до мене у такий час? І найголовніше, для чого?..