1

P.S Всі ті, хто ще не "вимкнув" цю книгу, знайте - ви вже мої улюблені читачі! Дякую вам за підтримку, і за те, що залишаєтесь зі мною♡

***

Коли спустилася у їдальню, побачила, що мої батьки вже давно доїли свій сніданок, поки я збиралася. Тато пив каву і читав ранкову газету, а мама малювала губи помадою.

Чесно, дуже люблю, коли ми збираємося за сніданком та вечерею всі разом. Так виходить, на жаль, не завжди через різні обставини, але кожен із нас старається приділити трохи часу для сім’ї на початку й в кінці дня – одне з правил родини Айлен.

– Доброго ранку, донечко, як спалось? – звернувся до мене тато, відірвавшись від читання, коли я підійшла.

– Доброго, нормально. Якби виспалася, було б краще, – правдиво відповіла я, сідаючи до них за стіл.

Трохи слова про моїх любих батьків:

Моя мама – Джесс Айлен. Їй сорок один, і, на щастя, мені досить легко знаходити із нею спільну мову, бо ми, як подруги. Звісно, іноді вона буває строгою, як сьогодні зранку, коли я не хотіла вставати, але запевняю: таке відбувається рідко, вона здебільшого добра, мила та весела. У неї довге біляве волосся та глибокі сині очі, і по першому вигляду точно не скажеш, що вона моя матір (максимум сестра, як думають незнайомці при зустрічі), проте якщо зрівнювати наші характери… Один в один: горді, мудрі, виважені та впевнені.

Мій тато – Нік Айлен, який всього лиш на рік старший від мами. Працює головним директором в одному з найвідоміших банків США, і це, на мою думку, ідеальна посада для нього, як для кар’єриста–трудоголіка. Я татова доня, бо дуже схожа на нього зовнішньо. Як друга версія Ніка Айлена, але жіноча. І через це завжди балувана ним:

– Аніко, можливо, повідомити мого водія, щоби відвіз тебе до коледжу? Погода сьогодні надто осіння, – запропонував тато, поки я взяла ніж, щоби намастити тост.

– Батько має рацію. Осінь у Вашингтоні рідко тішить погодою, а сьогодні так взагалі дощ моросить, – підтримала розмову мама, збираючи пусті тарілки у раковину.

Я відкусила шматок тосту, питаючи зацікавлено:

– А чому ти не їдеш з водієм?

– Хочу покрутити кермо сам.

– Тоді гаразд. Якраз спокійно, без спішки, доїм.

– І супер, я повідомлю Дрю, що ти через п’ять хвилин поїдеш із ним. На цьому все, дякую за сніданок, я поїхав. Не скучайте без мене, дівчата. До вечора, – сказав тато, поцілувавши маму на прощання, і вийшов з будинку.

Я зробила ковток води, коли мама раптово звернулась до мене:

– Ані, ти сьогодні довго будеш на парах?

– Ще не знаю, а що?

– Ні, нічого, просто спитала. Доїдай швидше, не змушуй водія чекати.

Я кивнула і стала закруглятись з їжею. Через п’ять хвилин я вже йшла по дворику до великих воріт, де стояла знайома машина, з відкритою парасолею. Я привіталася із Дрю і він відчинив мені двері в салон автомобіля, куди я швидко застрибнула.

Ох, цей великий чорний матовий Рендж Ровер. Татова улюблена машина, до речі. Якщо він поступився мені цією машиною, то це означає, що у нього дуже гарний настрій сьогодні.

Ми їхали приблизно п’ятнадцять хвилин. Я, подякувавши за поїздку, чемно вийшла і попрямувала до коледжу. Дощ перестав падати, і стало більш тепло. Після занять можна буде пройтись пішки.

– Ані! – почула своє ім'я здалека і обернулася, побачивши…

– Лія!

Я підбігла найкращій подрузі назустріч і ми міцно обнялися.

– Чому так довго і чому трубки не береш? Цілий ранок до тебе дзвонила.

– Ох, пробач, я знову проспала й не чула, що ти набираєш.

– Ну звісно, як я могла забути. Це вже бренд Аніки Айлен – постійно запізнюватись через занадто зручне ліжко, – сказала Лія і засміялась.

– Взагалі–то, сьогодні я прийшла вчасно, а це означає те, що я не завжди запізнююсь, – почала виправдовуватись я, і нагадала: – До пари п’ять хвилин. Тепер я через тебе можу запізнитися.

– Ну що ж, пішли. Думаю, містер Дінкель зрадіє, побачивши, що ми прийшли вчасно. Та й взагалі, що ми прийшли.

Ця прекрасна дівчина, Лія Нілсон – моя найкраща подруга ще з першого класу школи. Бувши такими малими, ми дали одна одній обіцянку, що поступимо вдвох у юридичний коледж (то все через батьківські серіали про юристів, які вони постійно дивилися, поки ми робили уроки) і після цього ніколи не будемо розлучатися. Впевнена що так і буде, адже Лія це суцільний мікс того, що я шукала в найкращій подрузі.

Лія висока дівчина з довгим пофарбованим волоссям в блонд та неприродньо світлими голубими очима. У неї вони такого незвичного кольору, що складається таке враження, ніби вона носить лінзи, але це не так. Якщо я себе вважаю доволі симпатичною, то Лія — це найсимпатичніша дівчина університету. Всі хлопці на парах тільки те й роблять, що обговорюють її довгі худі ноги, новий стильний лук та свіженьке фото у купальнику в інстаграмі з місцевого басейну. Немає такого хлопця у коледжі, який не робив спроби зацікавити її, але ту важко чимось здивувати й підкорити.

Дівчина просто обожнює плітки, інтриги та скандали, і любить їх сама створювати, вважаючи, що саме це зробило її такою популярною, бо її ім’я вічно на слуху. І як би всі не старались заполонити її серце, у неї вже є коханий хлопець. Його звати Райан, і вони аж чотири місяці разом. Чому "аж"? Тому що, це її рекорд. Якби та була хлопцем, то я б зазначила, що вона бабій номер один цього коледжу, і… Якщо чесно, я не вважаю їхні стосунки ідеальними. Навпаки – токсичну пару, як вони, ще треба добре пошукати. Але якщо їй це підходить, йому тим більше, вони щасливі – нехай буде так.