Розділ 7

Але швидко вибратися не вдавалося. Вони крутилися на місці. Вийшовши з відсіку, вони опинилися у вузькому напівтемному і, здавалося, нескінченному коридорі. По обидва боки від довжелезних стін знаходились двері, звернені одна до одної. Вони кілька разів намагалися відкрити їх і увійти, але щоразу опинялися в тому самому відсіку, з якого виходили. Здавалося, що так минуло вже кілька годин.

– Давай щось змінимо в наших пошуках... – запропонував Аватар, сідаючи на край Крісла.

– Що ти пропонуєш? – запитала дівчина, втомлено посміхаючись.

– Може, нам розділитися?

Ліка здивовано підняла брову.

– За ради чого ти хочеш розділитися? Як ти думаєш, що ми шукаємо? Ти хотів сюди попасти, тому знав, на що звертати увагу. Дідл не захотів чекати, в ньому ти би міг контролювати ситуацію, а не навпаки, як зараз…

– Крихітко, ну ти чого? Я мав на увазі, що ти придивляйся тут уважніше, а я піду в коридор і шукатиму двері, які виведуть нас звідси.

– Джоне, нам не вистачає чогось важливого. Тим більше, що Скандх тут не просто так. Він теж чогось чекає.

– Так, але я його не бачу...

– Не біда, я його бачу – відповіла йому Ліка. – Якщо бажаєш, я можу показати тобі цього Стража через своє сприйняття… – вона подивилася йому в очі.

Аватар відчув, як його кров прилинула до серця під її поглядом, і Благодать почала гарячою хвилею підніматися вгору по його хребту, ще трохи, і його Крила злетять вгору вогненними вихорами. Ліка вчасно помітила його реакцію і, легенько торкнувшись його губ швидким поцілунком, суворо сказала:

– Я теж люблю тебе, але спочатку потрібно вибратися звідси! Хочеш побачити Скандха чи ні?

– Показуй, знатиму, з ким битися, якщо що, – відповів Джон, глибоко вдихнувши, змушуючи себе заспокоїтися.

Перед тим, як я тобі його покажу, ти повинен зрозуміти для себе, що перед тобою частина, колись живої Істоти або Людини, я сподіваюся, що не тварини, то тоді у нас немає шансів дійти згоди.

– Чому? – здивувався Джон.

– Це довге пояснення, будемо сподіватися, що це Людина... – вона зловила на собі його допитливий погляд, – якщо коротко, – вона намагалася знайти слова, щоб пояснити якомога простіше, – при народженні Людина має п'ять Скандх, вони складають її форму, якою вона буде у фізичному житті, але чим старшою стає Людина, тим більше її Скандхи стають розрізненими. А перед смертю вони повністю розпадаються на п'ять окремих елементів, готуючись таким чином до нового втілення. І зараз ти побачиш один з таких елементів – Страж тіла в своєму роді.

– Я трохи розумію, що це астральна Сутність, яка чекає на переродження.

– Можно і так сказати… – вона подивилася поверх голови Джона. – Я думаю, що це був Дев, а не Людина, – прошепотіла Ліка.

– Що це змінює? – спитав Джон.

– Більш складна форма, підкріплена ментальною енергією. Істоти складаються з семи частин, а не з п'яти, як у Люди. І з того, що я бачу, він у полоні.

– Як це? – Джон не встиг закінчити, Ліка простягнула руку і торкнулася його скроні.

Аватара кинула в жар, він заплющив очі від несподіванки. Хвиля Благодаті накрила його і миттєво огорнула повністю. Він розплющив очі, все навколо було оповите блідо-бузковим туманом, він побачив, як напівпрозорі кола розповзаються навколо нього, коливаючись від дихання. Але з кожним наступним вдихом Джон помітив, що повітря стає прозорішим, і буквально за кілька миттєвостей простір навколо очистився, і Аватар побачив Скандха. Чорний димчастий плащ, капюшон, який повністю закриває обличчя і досить високий зріст, це, напевно, все, що бачив Аватар. Його раптом пробрав холод, як це завжди бувало, коли хлопець зустрічався з Девами. Через пару хвилин тремтіння, як правило, проходить і тоді він нормально спілкується. У нього була така особливість стільки, скільки він себе пам'ятав, от і тепер Джон почав тремтіти, тому що Скандх напевно був Девом, коли жив у фізичному Світі, Ліка мала рацію. Хлопець помітив, що навколо Скандха був легкий туман, і він ширяв над поверхнею, замість того, щоб твердо стояти на ній.

– Гефест! – пролунав низький сурмовий голос.

– Він самий! – спокійно відповів Джон. – А як твоє ім’я?

– Його вже нема!

– Але ж мені треба якось до тебе звертатися, чи не так?!

– Страж! – відповів Скандх.

– Ти Страж Порталу? – здивувався хлопець, це було б несподівано.

– Ні, я Страж Феміди!

– То в нас з Лікою неприємності?

– Ще які… – відповів Скандх.

– Не розумію, чому ти одразу не звернувся до Ліки, як тільки ми тут з'явилися, адже вона тебе побачила, на відміну від мене?! – обурився Джон.

Тому що Феміда сказала мені спочатку говорити тільки з тобою.

– Але чому? Я навіть не знаю, як ми сюди потрапили… – розгублено сказав хлопець.

– Хіба ти не хотів сюди прийти? Ти шукав Коридор Порталу, ти в ньому! – відповів йому Скандх.

– Так, але ми летіли на Кораблі, і мій друг теж був з нами...