~~~~~~~~
Йде жінка по каштановій алеї,
Вона не вміє приборкати крок,
Летить,як журавель,за вирієм,
Всміхається до долі,всім на зло.
Вона звичайна,не наділена красою,
Не привертає зайвої уваги-
Не помічають люди її болю,
На одинокий погляд не зважають.
Вона гуляє з осінню у місті,
Вдивляється у листопадний цвіт,
Радіє,як дитина,природному намисту,
Що хмурий дощ на шию їй надів.
Вона гуляє по каштановій алеї,
Запам'ятовуючи кожний камінець,
В душі теплиться вогника надія-
Любов до неї теж колись прийде...
25.09.2022.
Відредаговано: 13.07.2023