Чадить моя свіча в кімнаті,
Нерівне світло. Мерехтить.
Вже за вікном морози ті пихаті
І темрява на підступах у мить.
Та й зажадало товариство люте
Дістатися ядра душі у люде.
Щоб розстріпати бідолашну душу,
Як ляльку, немов у фарбах плюшу.
Не знав той подих лютої зими,
Що зовсім не дістанеться йому
Нехай комусь і дивна, та моя
Понівечена війною ця душа.
Не тут вона. Це просто тіло.
Фізична оболонка внутрішнього світу.
Хай не зачинять люті своє діло,
І заберуть зі світу всю огидну кривду.
Завжди я з Україною стою.
Чи в горі чи у радості не кину.
І де б я не була, я буду поруч.
З-за тучі, із-за хмар полину.
Відредаговано: 12.08.2022