Глава 10

Настала п'ятниця хвилюючий день. Мені цікаво чи сподобається братова дівчина, чи я їй сподобаюся? Думки так поглинули, що я чуть би прогавила б автобуса. Цікаво було б.  Зайшла у автобус заплатила за себе. Сіла майже в кінці. Надягаю навушники, включаю спокійну музику і вже заспокоїлася трохи.

Десь їхала 2 години до великого міста, якого ні разу не бачила. Вийшла з автобуса, роздивляюся свого брата. Побачила знайомі зеленоокі очі серед натовпу людей, які їдуть кудись або виходять з автобуса, як я. Побігла до брата обійняла чимдуж. Він такий високий, що взагалі, я така низенька 1.60, а він 1.80 приблизно.

"Привіт, сестричко! Втомилася з дороги!" - радісно мене зустрів Діма.

"Привіт та ні, не втомилася" - все дивилася які красиві тут місця.

"Тоді я тебе познайомлю з моєю дівчиною, із моїми друзями, вони зараз чекають на нас" - якось змінився настрій, я думала ми втрьох будемо, а тут ще якісь друзі його.

"Ти ж казав, що познайомиш з своєю дівчиною тільки, а не з друзями, чи не так?" - по йому обличчю видно, що він забув сказати.

"Вибач, я забув тобі про це сказати! Йдемо уже" - брат обійняв мене і ми пішли до машини і поїхали до його квартири.

Я тут перший раз, але мені тут дуже подобається. Хочу погуляти по всьому місту. Ми вже приїхали, Діма відкриває своїм ключем двері від своєї квартири і туди заходимо. Нас зустрічає одна дівчина, вона така красива блондинка, зелені очі помітила, вона відразу мене обіймає, ну, а, що мені робити? Теж приходиться обійняти.

"Привіт, Машо! Як доїхала до нас?"- мені вона сподобалася, привітна.

"Привіт. Нормально" - помітила, що ми реально не одні.

"До речі мою дівчину звати Марина" - брат обійняв її за талію, і поцілував у щічку, не люблю таке, не знаю чому?

"Приємно познайомитись!" - відповіла взаємно.

Тут виходять двоє хлопців: один блондин, а другий брюнет. Я на нього подивилася, і він також, відразу відвела погляд на брата.

"Хлопці знайомтеся - це моя сестра менша від мене Маша" - тільки один подивився на мене, але мені цікаво, як його звати?

"Приємно, мене Саша" - той самий брюнет. Він простягнув мені руку, але я не відповіла взаємністю.

"Взаємно" - відповіла я.

"Маша, може ти зголодніла, а ми тебе моримо голодом?" - подивилися усі на мене.

"Ні, дякую не голодна" - насправді їсти хотіла, але не хочу їх заставляти щось робити, хай відпочивають.

Мене Марина провела до моєї кімнати у якій я буду ночувати, надіюсь все буде добре у мене. Ми посиділи усім разом грали в одну цікаву гру "УНО" класно було, але я хотіла спати, і пішла у кімнату.

Якщо сподобалася історія, то поставте зірочку, і напишіть коментар чи продовжувати історію, будь ласка 💙💛