Тепер їду на навчання. Не хочеться вдома сидіти, скоріше побачити Іру, бо скучила за нею не знаю, як вона, але я так.
Я вже біля зупинки чекаю автобуса, щоб доїхати до міста, воно чудове та красиве. Там дуже багато природи, яку я люблю і зображую у своїй голові. Вже приїхав автобус, думаю зателефоную своїй подрузі запитаю чи вона їде сьогодні в гуртожиток.
"Привіт, ти сьогодні їдеш?" - мені, то цікаво чи приїде, але вона якось довго відповідає.
"Привіт, ні я не їду" - чую сонний голос, значить розбудила її. Відключила відразу телефона.
І, що мені робити у гуртожитку? Там скучно.
Вже ледь йдудо своєї кімнати добре, що хоч "тієї кози" не буде. Аж сльози щастя з'явилися, і тільки згадую, що я йду з важкими сумками відразу радість зникла з мого обличчя.
Можна поприбирати в кімнаті, послухати красиву музику і так день пройде непомітно.
Поки розібрала речі, поки поприбирала, поки поспівала, то вже потрібно йти спати, втомилася трохи, найбільш морально. Думаю зайду в Інстаграм і подивлюся, що там цікавого, але нічого там цікавого немає, виключила телефона і відключилася непомітно.
Якщо сподобалася історія, то поставте зірочку, і напишіть коментар чи продовжувати історію, будь ласка 💙💛
#1747 в Молодіжна проза
#8346 в Любовні романи
#3236 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 16.01.2023