Розділ 14

Розділ 14

Кімната була чистенька, звичайна, без зайвих розкошів. Але, слава Богу, тут було ліжко, на яке я одразу ж впала, відчуваючи, як гуде голова й тремтить все тіло. І від нервового напруження останніх годин, і від втоми. Я трохи полежала, обдумуючи сьогоднішній день. Згадала наші поцілунки з Бернаром, і дуже розхвилювалася, адже ось-ось він міг прийти до мене! Швидко прийняла душ, переодягнулася в чисту білизну і одягнула готельний халат.

Мене охопив якийсь вогонь передчуття. Я розуміла, що можу поступитися цієї ночі своїми принципами не заводити інтрижки на одну ніч і переспати з Бернаром. І це, як не дивно, було не спонтанне, а цілком виважене рішення. Я ретельно обдумувала таку можливість. Бути з кимось удвох цієї ночі — ось чого я хотіла! Адже боялася, що мені знову примариться труп, наприклад, у цьому готельному номері.

А ще десь далеко всередині мене шкреблася думка про те, що я насправді… хочу цього чоловіка. Що Бернар мені надзвичайно подобається, і що я зараз перебуваю в такому стані, в якому не була давно. Мої емоції були схожі на ті, які я переживала в період мого першого кохання. Воно тривало недовго — ми з колишнім хлопцем давно розбіглися, і з тих пір я не зустрічалася з чоловіками.

Та й мій перший досвід із чоловіком був неприємний, повний сорому, незручностей... Я не любила згадувати тієї першої й останньої ночі. Але з Бернаром, я відчувала, все буде інакше.

Готельний службовець приніс чай та бутерброди, і я, зголодніла, накинулася на них.

Раптом пролунав стук у двері. Не чекаючи дозволу увійти, хтось причинив їх і заглянув досередини.

— Можна увійти? — весело запитав Бернар.

— Так, звичайно, — сказала я, відкладаючи канапку. — Якраз принесли чай, як ти хотів, і смаколики, є бутерброди. Можемо перекусити разом. Як ти?

— Ми з Філіпом вже облаштувалися, — відповів Бернар, проходячи до столу й всідаючись на стілець напроти мене. — Там, у фургоні, чимало місця. У Філіпа є навіть якісь пледи, щоб вкритися. Та й місце тут тихе — думаю, виспимося. Машина знаходиться на стоянці готелю, ми заплатили на рецепції.

Він говорив одне, а його  очі пронизували мене наскрізь, розповідали про інше. Боже, він не зводив погляду з мене, змушуючи ніяковіти.

— Це добре, але все одно мені якось незручно, — сказала я, підводячись і відвертаючись від чоловіка, намагалася сховати свої почервоніле від нервового збудження обличчя. — Можливо, ви з Філіпом прийшли б і лягли тут… На підлозі, наприклад… В номері є кілька подушок, дві ковдри…

Я підійшла до ліжка й почала безцільно перекидати ковдри, подушки, пледи з місця на місце, таким чином приховуючи своє нервування.

Якраз відвернулася від Бернара і не бачила його, але… відчула: чоловік підійшов і зупинився за моєю спиною. А потім обняв мене.

— Я був би не проти спати в твоїй кімнаті, — тихо сказав він.

Я відчула губи Бернара на своїй шиї, завмерла і від несподіванки, і від солодкого, млосного передчуття. Повернулася до нього обличчям. Його сині очі заворожували.

— Я залишусь, можна? — спитав він тихо-тихо.

— Так, — прошепотіла я, і його губи накрили мої…