Розділ 8

Розділ 8

Я, про всяк випадок, відсунулася подалі від Бернара. Раптом у нього щось не в порядку з психікою? Добре, що з нами ще Філіп. Треба постаратися не залишатися з Бернаром наодинці…

Десь через півгодини  у Бернара задзвонив телефон. Він поглянув на екран, поморщився і відхилив виклик. Але телефон задзвонив знову.

 — Хто це до тебе добивається? — запитав Філіп. — Може, начальство?

 — Колишня дівчина, — невдоволено пробурчав Бернар. — Марі. 

 — Ти її не заблокував? Я завжди блокую всіх колишніх…

Я несхвально глянула на Філіпа, але нічого не сказала. Мені хотілося швидше опинитися в Жармані, прийняти душ і лягти у ліжко. Ця дорога була надто виснажливою. 

 — Так, слухаю, — Бернар все ж вирішив вгамувати телефон. що дзвонив безупину. — Марі, що ти хотіла? Тільки коротко, бо я зайнятий!

Якийсь час він мовчки слухав свою співрозмовницю.

 — Вибач, але краще нам не наступати на ті ж граблі, — сказав він.  — Я впевнений —  ти ще знайдеш своє кохання. І тоді будеш навіть радіти, що ми з тобою розійшлися.

Дівчина щось голосно залементувала — так, що навіть ми з Філіпом її чули. Правда, не розбирали жодного слова.

 — Марі, у мене вже є дівчина, — раптом перервав її монолог Бернар. — Так, у нас все серйозно. Дати їй слухавку?

Він поглянув на мене і жестом попросив відповісти. 

 — Але… — дивлячись на його благальне обличчя, я замовкла, взяла його мобільний і приклала до вуха. 

 — Ви зараз в ліжку? — почула я схвильований жіночий голос. 

 — Ні, — я озирнулася навколо. — Ми в машині.

 — Займатися коханням в машині — це вульгарно, — пхикнула Марі. 

 — Ми не… — я глянула на Бернара і почервоніла, на мить уявивши те, про що говорила Марі. І відразу ж розлютилася на себе. Про що я думаю? Він ненормальний маніяк, який присипляє дівчат і робить їм татуюванння… — Ми просто їдемо в машині, — сказала, бажаючи чим скоріше завершити цю розмову. 

 — Куди ви їдете? — запитала Марі тоном слідчого. 

 — В Жармань… Е-е-е, ну це я в Жармань, а куди Бернар, я не в курсі… Ми просто…

Я не встигла завершити фразу, як вона знову перебила мене. 

 — Скажи Бернару, що я теж виїжджаю. Зустрінемося в тому готелі, де ми з ним зупинялися минулого літа…

 — Вона теж їде в Жармань, — тихо сказала я, прикривши телефон рукою. 

 — Ще її мені там не вистачало, — він вихопив у мене мобільний. — Дайте його сюди… Скажу все, що про неї думаю, більше не буду підбирати слів…

Але я вже чула короткі гудки. Він нетерпляче набирав номер Марі знову і знову, та вона  була поза зоною. 

 — Вимкнула телефон, — зітхнув Бернар. — Вона завжди так робить, коли хоче, щоб останнє слово було за нею…

 — Вона сказала, що чекатиме вас у тому готелі, де ви відпочивали торік, — сказала я з погано прихованим злорадством. — Так що доведеться вам все-таки з нею зустрітися…

 — Тепер я знаю, куди мені в Жармані не варто потикатися, — знизав плечима Бернар. — На щастя, там є ще один готель, який називається “Перлина”. 

 — Ми якраз там збиралися заночувати, — зрадів Філіп. — Чудово, тепер буде з ким випити пляшку пива…

А мій настрій зіпсувався. Не дуже хотілося провести ніч у одному готелі з маніяком...