Розділ 40

— Ну ж бо, братику, час показати, що ми теж вміємо відриватись!

Уайатт засміявся:

— Тільки дивись, щоб мама не насварила за твої рухи.

Вони закружляли разом, привертаючи увагу гостей.

У цей час Пейтон стояла збоку, притискаючи келих до грудей. В її очах була радість, але й легкий смуток. Пітер підійшов і обійняв її.

— Ти така зачарована, — сказав він.

— Я радію за Прю та Коула, — відповіла Пейтон. — Я так мало їх мала, а тепер, скоріш за все, знову мушу знову відпустити…

Пітер нахилився, прошепотів їй на вухо:

— Але ж вони завжди з тобою. І я теж.

Пейтон усміхнулась і поклала голову йому на плече.

У цей час Ґремс підняла келих:

— Ну що, мої любі, настав час торту і ще кількох тостів!

Дерріл вивіз на таці весільний торт. Усі засміялись, бо він ледь не перечепився на порозі, і вигукнув:

— Хтось знімає це на камеру? Бо я хочу, щоб усі бачили, як я ризикую життям заради десертів!

Всі вибухнули сміхом.

Коли Прю з Коулом разом розрізали торт, Патті підняла келих і сказала:

— Я хочу підняти келих за мою доньку та мого нового зятя. Я пишаюсь вами! Що-що а зяті в мене чудові.

Прю, витираючи сльозу, підійшла й обійняла матір:

—Я люблю тебе, мамо.

Свято тривало, музика не стихала, а світло від свічок і чарівних вогників створювало відчуття, що в цей вечір сам Всесвіт святкує разом із ними.

Прю і Коул стояли поруч, тримаючись за руки.

До них нерішуче підійшла Пейтон. Її очі блищали, голос був впевнений але трохи тремтів.

— Прю… Коул…— вона зам’ялася, вдихнула глибше.

— Я навіть не знаю, з чого почати.

Прю ніжно всміхнулась, протягнула долоню до доньки:

— Почни з того, що в тебе на серці. Там немає неправильних слів.

Пейтон торкнулася долоні матері і тихо промовила:

— Я кілька років жила з відчуттям, що вас нема поруч… Я уявляла, які ви були поруч, мріяла хоч раз почути ваш сміх, ваші поради. А зараз…ви тут. Переді мною. І я… я не хочу, щоб цей час коли-небудь закінчився.

Коул зворушено підійшов та пригорнув до себе Пейтон:

— Доню, навіть тоді, коли нас фізично не було, ми завжди були поруч із тобою. Я спостерігав, пишався… і тепер можу сказати це вголос.

Прю провела іншою долонею по щоці Пейтон:

— Моє маленьке диво…Ти — наше продовження. Кожна твоя усмішка, кожна твоя перемога — це і частинка нас. Я шкодую лише про одне: що ми не могли бути поруч фізично з тобою до твого дорослішання.

— Але ж ви тепер тут, — перебила Пейтон, на її обличчі повис вираз змови. — І можете виправити все.

Вона обійняла їх обох і вони стояли так у міцному сімейному колі.

У цей момент Пітер підійшов ближче, тримаючи в руках келих. Він зупинився, дивлячись на них і посміхнувся.

— Вибачте, що перебиваю, але якщо хтось із вас буде рюмсати — то я теж заплачу, а це буде дуже непривабливе видовище,— пожартував він.

Усі засміялися, і напруга розтанула.

Прю, промовила до Пітера:

— Дякую, Пітере, що не покидаєш Пейтон і залишаєшся поруч з нею.

Пітер відповів:

— І вам дякую… за Пейтон.

Сама ж Пейтон міцніше пригорнулась до них обох, і в цю мить здалося, що навіть час зупинився, аби зберегти їхню зустріч.

Пейдж, сяючи від радості, швидко підхопила фотоапарат, який лежав на столику поруч. Генрі, що стояв біля неї, посміхнувся:

— Тільки дивись, не забудь прибрати захисний ковпачок із об’єктива. Минулого разу на Різдво всі фото були чорними.

— Та годі тобі! — засміялася Пейдж, демонстративно знімаючи ковпачок.

— Сьогодні ж особливий день, тут я не помилюся!

Вона підійшла до Прю та Коула, які вже трималися за руки біля вівтаря.

— Ну що, молодята, покажіть мені пристрасть! Ви щойно стали чоловіком і дружиною — і я хочу зловити цей момент назавжди!

Коул обійняв Прю за талію й нахилився до неї.

— У пристрасті третій зайвий, Пейдж.

Прю розсміялася й тихо штовхнула його ліктем:

— Та перестаньте.

Генрі встав поряд, узяв у Пейдж фотоапарат:

— Дай сюди, я зроблю кілька кадрів з вами.

Пейдж блиснула усмішкою:

— О, чудово! Тоді в мене теж буде фото з нареченою!

Вони почали знімати: спочатку Прю й Коул удвох — кілька серйозних і кілька жартівливих.

Коул одного разу навіть підняв Прю на руки і вона засміялась.

Пейдж вирвала фотоапарат у Генрі і швидко клацнула фото, сміючись:

— Це найкращий кадр! Потім до молодят знову підійшла Пейтон.

— Тепер із донькою! — крикнула Ґремс, махаючи руками.

Прю розгорнула обійми, і Пейтон встала поруч. Коул обняв їх обох.

Коли Генрі знову взяв фотоапарат, клацнув кілька кадрів з Пейтон а потім поступово підходили інші родичі.

Пейдж махнула рукою:

— Мамо, Вікторе, ставайте поруч!

Патті, сяючи, взяла Віктора за руку й сама стала поряд із Коулом. Віктор став поруч з Прю, перш ніж знову торкнутися її плеча.

— Я так сумував за тобою, доню, — прошепотів він.

Фотоапарат клацнув, зупинивши цей теплий момент.

Пайпер підійшла з Лео та дітьми.

— Ну все, тепер наша черга. Діти, посмішка! — сказала вона, поправляючи сорочку на Крісові.

Фото вийшло напрочуд зворушливим.

Мелінда, обійнявши Прю, пожартувала:

— Тепер у нас ще один офіційний сімейний альбом!

Коли зробили загальне фото, Пейдж подивилася на Генрі.

— Знаєш, я, мабуть, мала народитися фотографом.

— Ага, тільки не забудь, що тепер тобі доведеться надрукувати кілька десятків копій, — підморгнув він.

— Для такої події я готова! — гордо відповіла Пейдж і ще раз клацнула фотоапаратом, поки всі сміялися й жартували.

В оранжереї ще панувала тепла атмосфера. Стіл був заставлений недоїденими стравами, на підлозі розкидані пелюстки квітів, а у вікна пробивалось вечірнє світло. Усі були трохи втомлені, але щасливі.

Ґремс піднялась і плеснула в долоні, аби привернути увагу.

— Мої рідні, настав час відпустити наречених, — вона глянула на Прю та Коула, — А нам з Патті пора повертатися.