Розділ 29

Пітер відчинив дверцята своєї машини й посадив Пейтон.

— Прошу.

Вона всміхнулась:

— Дякую.

Він відвіз її додому. Біля ґанку багатоквартирного будинку вони ще не хотіли прощатися.

— Ми так і не встигли познайомитись, — почав він, трохи зніяковіло. — Я Пітер… Пітер Морріс.

Пейтон звузила очі:

— Ти часом не син Дерріла Морріса?

— А ти його знаєш? — здивувався Пітер.

— Чула колись про нього, — тихо відповіла вона, не вдаючись у подробиці.

Пітер раптом прислонив її до стіни будівлі, однією рукою обхопив за талію, іншою ніжно торкнувся щоки й знову поцілував. Цього разу Пейтон не сумнівалася ні секунди — вона відповіла пристрасно, забувши про все навколо.

Коли поцілунок урвався, вона легко всміхнулася й прошепотіла:

— Добраніч, Пітер.

— Добраніч, — відповів він, не відводячи очей.

Вона зайшла всередину, зачинила двері й прислонилась до них спиною. Її серце билося швидко, але вперше за довгий час вона відчула, що її страх перед хлопцями зник. Їй стало полегшено, тепло і навіть трохи щасливо.

Пітер ще кілька секунд стояв на ґанку, а тоді сів у машину й поїхав.

Ранок у Галлівелл-Менор почався з сонячних променів, що пробивались крізь вікна кухні. На столі вже стояла тарілка з круасанами й джемом, а  повітря пахло свіжою кавою.

Мелінда сиділа, спершися ліктем об стіл, і тримала біля чола пакет з льодом. Вона виглядала так, ніби вечір у клубі дався їй надто активно. А Пайпер стояла біля плити та готувала основну страву для родини на сніданок.

У цей момент на кухню зайшла Пейтон. Вона привіталася лагідно:

— Доброго ранку.

Мелінда миттю підняла руку й вказала на кузину, її очі заграли хитринкою:

— Мамо, дивись, закохана Чародійка прийшла.

— Та годі тобі, — усміхнулась Пейтон, підійшла й ніжно поцілувала Мелінду в щоку.

— Ммм, пахнеш парфумами й... ніччю пригод, — пожартувала Мелінда, обійнявши та поцілувавши кузину у відповідь. 

— Привіт, люба, — лагідно сказала Пайпер і також посміхнулася. — Тобі кави? 

— Так, буду вдячна, — кивнула Пейтон, вмощуючись на стілець. 

Пайпер поставила чашку до кавомашини, ввімкнула її, а тоді розвернулась до племінниці, схрестивши руки. 

— Ну розповідай… хто він? Як звати? 

Пейтон вже відкрила рот, але Мелінда випередила її, радісно вигукнувши: 

— Мамо, це Пітер. Син Дерріла! 

Пайпер здивовано підняла брови, поставила чашку на стіл і тихо мовила: 

— Син Дерріла… знову інспектор… 

— Щось не так? — напружилась Пейтон. 

— Колись Прю, була по вуха закохана в його напарника, його звали Енді, — пояснила Пайпер, мимоволі зітхнувши. 

Очі Пейтон округлилися. 

— Була закохана? А що сталося? 

Пайпер трохи знітилася й відповіла повільно: 

— Енді… помер. Він пожертвував собою, щоб врятувати твою маму й нас. 

Напругу і розмову на кухні прервали двері, які різко відчинилися. Всередину зайшли Прю та Коул, сміючись і обіймаючись. Коул був лише у шортах, оголивши свій рельєфний прес, а Прю — у білій чоловічій сорочці, явно його. Вони зупинились, побачивши доньку, Пайпер і Мелінду за столом. Прю збентежено відкашлялась, а Коул трохи розгублено потер потилицю. 

— Емм… доброго ранку, — зніяковіло мовив Коул, намагаючись зробити вигляд, що нічого не сталося. 

Мелінда миттю сплеснула руками й саркастично проказала: 

— О, ну звичайно! Ми тут про кохання говоримо, а ви вирішили продемонструвати його наочно. 

Пайпер взяла круасан та засунула його до рота доньки і прошипіла: 

— Сиди тихо. 

За мить зайшла Пейдж. Вона виглядала доволі втомлено, але не упустила нагоди підколоти старшу сестру. 

— Я ледве зігнала цю парочку з ліжка, щоб вони хоч поснідали, — сказала вона та підійшла до чайника й насипала чаю в чашку. 

— Якщо так піде й далі, доведеться їх виселяти в окремий флігель, — буркнула вона, але в кутиках губ загравала посмішка. 

Коул розвів руками й підморгнув: 

— Ну пробачте.

— Безсоромні, — саркастично відповіла Пайпер, ставлячи каву перед Пейтон. 

Прю лише хмикнула й, сівши поруч з донькою, ніжно доторкнулась до її руки. 

— І як ти доню? — спитала вона, роблячи вигляд, що нічого не сталося. 

Мелінда тут же зареготала, тримаючи пакет з льодом біля чола та додаючи круасан.

— Ооо, тітко Прю, ти б бачила її в клубі! Вона вогонь. 

— Меліндо! — разом вигукнули Пайпер і Пейтон.

Мелінда підскочила на стільчику і дивлячись на кузину та матір зняла з чола пакетик льоду та приклала його до вуст, показуючи що вона не вимовить ні слова.

Пейтон сиділа за столом і час від часу кидала захоплені погляди на Прю та Коула. Їхній зв'язок, ніжні дотики, усмішки й блиск в очах були для неї прикладом того кохання, про яке мріють. Це нагадувало їй про Дон і Ніколаса — таке ж справжнє й палке почуття. 

У цей момент до кухні сфернувся Лео. Він відразу підійшов до Пайпер, обійняв її за талію й поцілував у губи.

— Доброго ранку кохана, —прошепотів він. 

— Тобі теж, — усміхнулась Пайпер, не відпускаючи його рук. 

Лео підняв погляд на доньку й здивовано скривився: 

— Що це з тобою? Виглядаєш так, наче тебе хтось катував. 

Мелінда махнула рукою й важко зітхнула і поклала лід на чоло: 

— Тату, мені кепсько. Ти ж знаєш, який важкий час у молоді. 

Лео не стримався й розсміявся. 

— Ох, Меліндо, — хитнула головою Пайпер. —Бідолашна. 

— Це називається “я жила повним життям”, — відповіла дівчина, поправляючи пакет на голові. 

Двері відчинилися, і на кухню увійшов Дерріл разом зі своїм сином. Він зробив кілька кроків уперед — і завмер, помітивши Прю. 

— Ти… повернулась? — його голос зірвався на шепіт.

Прю піднялася зі стільця. Вона підійшла до Дерріла, і вони міцно обнялися. 

— Я так радий тебе бачити, — прошепотів він, стискаючи її в обіймах. 

— Я теж, Дерріл… дуже, — відповіла вона. Відпустивши Прю, він перевів погляд на Коула й здивовано вигукнув: