Розділ 28

Фібі, скориставшись моментом, вирішила зробити крок назустріч довірі старшої сестри. Вона нахилилась трохи вперед і лагідно звернулася до Пейтон:

— Пейтон, я чула, ти працюєш у редакції?

Дівчина, яка досі жваво сміялась з історій, випрямилась на стільці.

— Так, це моя друга робота в редакції.

— А де ти працювала до цього? — зацікавлено запитала Фібі, роблячи голос м’якшим.

— У газеті Лос-Анджелес Таймс, — відповіла Пейтон, трохи сором’язливо, але з гордістю.

Лео, який до цього більше слухав, підхопив розмову:

— І як ти опинилася тут, у Сан-Франциско?

— Я ж тут виросла, — з усмішкою відповіла Пейтон. — Тому після університету й першої роботи я захотіла повернутися додому. Ну і влаштувалася тут.

— Це дуже круто, — промовила Паркер, яка уважно слухала. Потім вона різко махнула рукою: — Може підемо розвіємось? Так би мовити, закріпимо наше знайомство. У тітки Пайпер є крутий нічний клуб. 

— Це було б чудово, — одразу підтримав ідею Уайатт.

Пейтон усміхнулась а очі загорілися:

— Я залюбки. Тим паче, мені там дуже сподобалось.

Пайпер, почувши це, ніби розтанула всередині. Її серце защеміло від гордості й тепла. Вона глянула на Пейтон з такою ніжністю, наче на власну доньку, й тихо сказала:

— Дякую, люба.

Усі навколо всміхнулись, а Коул, що сидів обійнявши Прю, легенько кивнув Пайпер — наче дякував за ці слова. Атмосфера за столом поступово ставала такою, якою мала бути: сімейною, теплою й повною сміху.

Коул раптом вирішив втрутитися в бесіду:

— Фібі, а ти ще працюєш у газеті? — його темний погляд ковзнув на колишню кохану.

Фібі вже відкрила рота, але Куп, перехопивши цей погляд, спокійно відповів замість неї:

— Так і працює над колонкою порад.

Пейтон, яка з цікавістю слухала кожне слово, аж підняла брови:

— «Запитайте у Фібі»?

Піднявши куточки губ Фібі кивнула:

— Так, саме вона. Ти читала?

— Більше того, — пожвавилася Пейтон, — Я якраз писала статтю про місцеві колонки і взяла вашу як приклад.

— І як тобі? — м'яко поцікавилась Фібі.

Пейтон заговорила з щирістю, яку важко було підробити:

— Мені подобається ваша жага допомогти людям. Ви так пишете, ніби самі прожили кожну ситуацію. І мені дуже подобається, що ви впевнено підказуєте, що й як робити.

Фібі тихо зітхнула, зробила ковток вина й посміхнулася.

— Є приклади, з чого брати, — вона розвернулася до Коула, та подивилася на нього натякаючи на те, що всі поради вона бере з їх тодішніх стосунків. Тоді Фібі нахилилась до Купа і той відразу обійняв її за плечі та поцілував у чоло.

Вуста Прю злегка піднялися, але вона залишилася мовчазною, лише стиха пригорнувшись до Коула.

Тут Мелінда різко підскочила з місця.

— Ну що, готові піти до клубу? — її очі світилися від азарту.

Паркер теж підхопилася й махнула руками:

— Давай! Проведемо час разом.

Діти сестер одразу ж почали підводитись, обмінюючись жартами й веселими репліками. Мелінда раптом зупинилась, окинувши поглядом Пейтон, яка була у діловому костюмі і поморщилась:

— Е-е-е... так не піде, — вона притулила пальці до підборіддя, зробила вигляд, що дуже задумалась, і потім аж підстрибнула. — О, знаю!

Вона клацнула пальцями, і в руках з'явилася велика коробка з одягом.

— Ходімо, швидко! — вона схопила Пейтон за руку і майже силоміць потягнула нагору.

У кімнаті лунав регіт і шарудіння тканини, а внизу всі чекали. Нарешті Мелінда, сяючи, вбігла до їдальні:

— Готові побачити? — вона театрально простягнула руки у бік сходів.

З-за стіни з'явилася Пейтон. На диво вона йшла впевнено, наче це і є її стиль, ефект був приголомшливий: чорний топ, що прикривав лише груди, облягаючі шкіряні штани, пальто з хутром на плечах. Її волосся було заплетене у довгу косу.

Усі завмерли.

— Меліндо! — вигукнула Пайпер, широко відкривши очі.

Фібі різко видихнула, наче її вдарило спогадом. Прю теж розгублено дивилася, адже образ був у тому одязі, в якому вона колись видавала себе за кілера.

— Мамо, — засміялася Мелінда, — Хіба не все пристойно?

— Саме тому я і кажу «Меліндо», — строго відповіла Пайпер, притиснувши руку до лоба.

— Ой, розслабся, — Мелінда махнула рукою і клацнула пальцями, і миттю її кузина й брати враз засяяли, і за секунду їхній одяг перетворився на стильні шкіряні костюми з легким відтінком відвертості. Вони переглянулися між собою й розреготались.

— Ну що, тепер ми команда, — гордо заявила Мелінда, обертаючись до родичів. — Ходімо, у клубі нас чекає ніч!

Вони галасливо вирушили до дверей, залишаючи старше покоління за столом.

Пайпер опустила руки й схопилася за голову.

— Боже...

Пейдж підійшла до сестри, та м'яко поклала їй долоню на плече:

— Заспокойся. Вони вже дорослі. Це вже не ті маленькі діти, яких ми носили на руках. — у її голосі звучала і ніжність, і гордість.

Прю, сидячи із Коулом, непомітно витерла сльозу, а Лео лише сумно посміхнувся: діти справді виросли. В той час Фібі нервово перебирала пальцями виделку, вона пообіцяла Прю тримати себе в руках але в голові одне й те саме — Прю та Коул, їх донька і те, що племінники та навіть власна донька прийняли Пейтон. Фібі бачила в Пейтон зло, хоч вона і копія Прю але є риси в обличчі в яких одразу виднівся сам Коул.

У «Р3» вже було гаряче: миготливі вогні, бас, що віддавався у грудях, і натовп, який рухався в такт музиці. Нові Чародійки з братами зійшли по сходах до танцполу.

Мелінда, тримаючи за руки Пейтон та Уайатта, впевнено вела їх до барної стійки. Кріс і Паркер йшли слідом.

— Точно як вдома, — з посмішкою сказала Мелінда бармену. — П'ять коктейлів, будь ласка.

Бармен підморгнув і вмить приготував різнокольорові напої. Всі стояли біля стійки, дзвонили келихами й сміялися.

— О, це моя улюблена пісня! — раптом вигукнула Мелінда й схопила Уайатта за руку.

— Та куди ти мене тягнеш? — засміявся той, але все ж пішов за нею.