Розділ 27

— Ого!.. — вигукнула Мелінда, прикривши рота руками.

Кріс розсміявся:

— От це було ефектно! Можна повторити?

Навіть Пейдж із Фібі обмінялися враженими поглядами.

Лео вдоволено посміхнувся:

— Молодець. А тепер спробуй інше. Переміщення. Уяви, що ти хочеш бути в якомусь місці… і просто опинись там.

Пейтон опустила руки й задумалась. Вона дивилась на кімнату, на людей поруч, на світло від ламп. Спробувала сконцентруватись, але нічого не відбувалось. Вона напружилася ще більше, але стояла там само.

— Це безнадійно… — зітхнула вона.

— Вперед! — раптом урвався голос Коула. Він гучно крикнув, і в ту ж мить повітря навколо Пейтон задрижало хвилями, ніби вода. Тіло дівчини розтануло в повітрі. За секунду вона з’явилася знову на тому ж місці, розгублено кліпаючи очима і швидко дихаючи.

Пейдж миттю вдарила Коула долонею в груди:

— Агов! Це було нечесно!

Коул хитро всміхнувся, розвівши руками:

— Ну, тобі ж допомогло. Тож метод дієвий.

— Тільки ти міг так сказати, — пробурмотіла Пейдж, зіжмуривши очі.

У цей момент Пайпер піднялася зі свого місця, плеснула в долоні, ніби повертаючи всіх до реальності.

— Так, усе. Годі мучити дівчинку. Ходімо вечеряти. — вона рішуче попрямувала на кухню.

— Я допоможу, — відгукнувся Лео, рушаючи за дружиною.

— І я, — долучилася Пейдж.

Фібі, хоч і насуплена, теж попрямувала до кухні.

Пейтон залишилася поруч із кузинами та кузенами. Вони почали її обступати, щось запитувати, жартувати, і поступово напруга спала. Уайатт схрестивши руки на грудях щось говорив і іноді махав рукою. Мелінда сміялась, Кріс підкидав яблуко в руках, а Паркер ділилась історіями зі школи магії. Пейтон по трохи почала відчувати себе частиною компанії.

Трохи осторонь стояв Коул, обійнявши Прю за талію. Вони перешіптувались, іноді обмінюючись ледь помітними усмішками, у яких було стільки ніжності й таємниць.

А на дивані, не втручаючись, мовчки сидів Куп. Він спостерігав за всіма уважно, майже насторожено. Його погляд ковзав від Коула та Прю, і — до Пейтон, і в очах читалося занепокоєння, яке він не хотів показувати вголос.

На великому дубовому столі у їдальні вже стояли страви: печене м’ясо з овочами, салати, тістечка й кувшин з лимонадом. Пайпер метушилась біля плити, перевіряючи, щоб усе було гарячим. Лео допомагав накривати, Фібі розкладала прибори, а Пейдж клопоталася зі свічками.

— Ну, нарешті, — буркнув Кріс. — А то я вже думав, що помру з голоду.

— Ти занадто багато помираєш, — підколола його Мелінда, й обидва засміялись сідаючи за стіл.

Пейтон сіла поруч із кузинами, трохи скутіша за інших, але Мелінда дружньо підсунула їй тарілку.

— Ти тепер офіційно з нами. Якщо не з’їси хоча б два шматки м’яса, тітка Пайпер образиться, — прошепотіла вона на вухо.

Пейтон усміхнулась уперше за вечір щиро:

— Я спробую не образити... тітку Пайпер.

Пайпер обернулась і, почувши їх, кивнула строго, але в очах світилась теплота:

— Так і знай, у нас традиція — новачки їдять подвійно.

— Отже, завтра зранку будемо тренуватися подвійно, — підморгнув Уайатт, від чого Пейтон мало не вдавилась лимонадом.

Усі розсміялись, навіть Прю й Коул, які сиділи поруч. Коул розлив всім вина по бокалах, і обмінявся поглядами з Прю, які бачили тільки вони двоє. Куп, що сидів далі, спостерігав мовчки. Його очі раз у раз ковзали по Коулу, але він нічого не казав.

— То виходить, — промовила Паркер, наколюючи виделкою картоплю, — Ми тепер не просто кузини, а ще й нові чародійки?

— Саме так, — відповів Лео, сідаючи біля Пайпер. — Ви троє — майбутнє магічного світу.

— Чудово, — скривилась Фібі, відкладаючи келих. — Ще більше пригод, ще більше демонів. Просто свято якесь.

— Фібі, — м’яко зупинила її Пейдж, торкнувшись плеча.

Фібі глянула на Пейтон, і в її очах був суміш гніву й болю.

— Тільки одне скажу: дивись, щоб цей «подарунок» не став прокляттям.

Пейтон опустила очі до тарілки, не знаючи, що відповісти. Мелінда міцно стиснула її руку під столом, підтримуючи.

Прю зітхнула й подивилась на сестер:

— Пейтон така ж, як ми були колись. Перелякана, але сильна. Дайте їй час.

Пайпер кивнула на слова старшої сестри і подивилась на Пейтон:

— Ми всі тобі допоможемо, ти не будеш сама. Ми твоя родина — Пайпер підняла келих — За всіх хто повернувся і з’явився з нами.

— Давайте вже їсти! — додав Кріс, знову змусивши всіх розсміятись.

Пейтон підняла свій келих з відчуттям, що вона — дійсно вже серед своєї, тієї самої, родини, хоч і не всі їй раді.

У їдальні за столом панувала жвава розмова: молодші сміялися, обговорюючи жарти Кріса, а дорослі намагалися підтримувати спокій. Але Пайпер раз по раз переводила погляд на Фібі. Її молодша сестра сиділа мовчки, з кам’яним обличчям, ніби чужа в цьому колі. Нарешті Пайпер не витримала.

— Фібі, можна тебе на хвилинку? — вона підвелася з-за столу, силуючи голос звучати спокійно. — Пейдж, ходімо.

Фібі мовчки відсунула стілець і рушила за сестрами. Втрьох вони зайшли до кухні. Пайпер зачинила двері, глибоко вдихнула й одразу розвернулась до Фібі.

— Та що з тобою відбувається? — її голос задрижав, але був рішучим. — Вона ж ще дитина, Фібі! Прояви повагу хоч до Прю!

Фібі змахнула рукою, немов відганяючи слова:

— Я не можу просто так сидіти й дивитись, як ви всі радієте… — вона підвищила голос. — Наче нічого не сталося!

— Дівчата! — вигукнула Пейдж, бо почула кроки за дверима.

Двері відчинилися, трохи вдаривши Пейдж, і на порозі з’явилася Прю. Вона стояла спокійна, але в очах палало щось знайоме й небезпечне.

— Залиште нас, — тихо сказала вона, не відводячи погляду від Фібі.

Пайпер і Пейдж вагались, але все ж вийшли, залишивши двох сестер сам на сам. Двері зачинилися, і в кухні запанувала напружена атмосфера.

Прю склала руки в боки, нахиливши голову трохи набік:

— Кажи, в чому справа?